Кошерне — те, що вироблене за правилами кашрута, в основі якого лежать закони Тори. “Халяль” буквально з арабського переводиться як “дозволене Аллахом”, і в мусульманському світі означає дозволені вчинки загалом. Якщо говорити про продукти, то, в основному, ті, що є кошерними, водночас є і халяльними. У зворотній бік це правило не діє. Давайте розберемося у особливостях виробництва кошерних і халяльних продуктів на прикладі м’яса.

Кошерне і халяльне м’ясо є однаковим тільки у тому, що при його виробництві слідують релігійним законам. У всьому іншому ж кошерне — абсолютно інша справа.

Є багато правил. Найголовніші стосуються споживання конкретних тварин у їжу і способу виробництва продуктів тваринного походження.

Що стосується птахів, то по кашруту дозолено споживати у їжу тільки свійських. Також, ті птахи, яких кололи гормонами, антибіотиками та іншими препаратами, уже не є кошерними. Наступне правило стосується способу забою: різати потрібно дуже гострим ножем у спеціальному місці по шиї, робити це потрібно спокійно, без будь-якого тремтіння у руках, і щоб птах був максимально нерухомим — так він не відчує болю. Робить це навчений шохет, який однією рукою тримає курку, а іншою — ріже.

Якщо хоч один із цих пунктів не буде дотриманий (затремтіла рука, ніж не був достатньо гострим, тощо) — курка уже не вважається кошерною. Шохет сам розуміє, правильно він зробив чи ні. Якщо усе в порядку, далі курку обережно розрізають, щоб не пошкодити внутрішні органи і перевіряють , чи усі вони здорові. Є правила і на рахунок того, якого кольору повинні бути, наприклад, легені. Таким чином можна визначити, чи хворіла тварина. Якщо хоча б один орган виявляється хворим, уся курка не годиться. Якщо ж птах був здоровим, то починають промивати нутрощі, щоб забрати кров. Після цього тушу залишають у солі на півгодини, щоб витягнути залишки крові. Потім замочують і промивають від солі. Так само чинять і з гусками, качками, індичками та іншими птахами.

Із м’ясом великої рогатої худоби спосіб є схожим: тварина повинна бути здоровою, надріз потрібно робити швидко і гострим ножем, промивати і залишати у солі, але є особливості. Наприклад, можна використовувати у їжу тільки передню частину туші. У задній частині знаходиться сідничний нерв, на який накладено заборону у Торі, а видалити його дуже важко. Що стосується передньої частини, то її чистять від жил та розрізають на шматки.

Деякі закони, прописані у Торі, пояснюються і навіть підтверджуються з медичної точки зору, деяким законам конкретного підтвердження немає, і їм просто вірять — рано чи пізно їх необхідність підтвердиться, як і у випадку з іншими, пояснення котрим уже є. Наприклад, не можна точно пояснити, чому у їжу дозволене тільки м’ясо тварин, які є водночас травоїдними та парнокопитними. Позаяк не можна їсти свинину: свиня є парнокопитною, але не травоїдною.

З іншого боку, заборона на споживання у їжу крові маж пояснення. У Торі сказано, що кров — це душа. Поки у тварині є кров, у ній є і життя. Тому кров із тварини має бути виведена повністю.

“Халяль” означає “дозволене”, “харам” — заборонене, і його набагато менше. У Корані написано, що “їжу людей Писання”, тобто іудеїв, признають халяльною та споживають. Їх принципи схожі на принципи кашрута, і продукт, визнаний кошерним, також є і халяльним, але халяль не завжди є кошерним. У випадку халяльності правила є менш суворими.

Якщо говорити про м’ясо, то халяльними також не вважаються свинина, мертві тварини та хижі птахи.

Відповідно стандартам сертифікації “халяль”, тварина повинна бути здоровою, забій повинен проходити гуманним методом: одна тварина не повинна бачити, як забивають іншу, забивати повинні швидко і гостро наточеним ножем шляхом перерізання шийної артерії, і в той же час забійник проказує молитву “Бісмілляхи Рахмані Рахим”, у перекладі з арабського “в ім’я Аллаха Милостивого і Милосердного”. Що стосується попереднього, то читання молитви при забої застосовується і в інших релігіях: наприклад, це традиційно робили і християни у селах. Також недопустимим є варварський спосіб вбивства — забій електрострумом та інші.

Згідно зі стандартом “халяль” допускається електрооглушення у випадку із птахами, по кашруту це заборонено. Щоб легше зняти пір’я, використовуються ванни ошпарки, а по кашруту пір’я общипують вручну. Та кров, яка витікає із тварини після забою, — заборонена. Але кров, яка залишається в туші, не чіпають. Іудеї ж кров видаляють повністю. Також: халяльним може вважатись м’ясо з усієї туші, а іудеї споживають у їжу тільки передню частину.

Зараз індустрія халяльної продукції швидко розвивається і її можна знайти не тільки при мечеті, а й у звичайних мережевих супермаркетах. Позаяк халяль вийшов за межі конфесійності і його часто купують люди, що не мають відношення до мусульманства. Звісно, через промислове виробництво почали з’являтись виробники, що використовують маркування “халяль” у цілях маркетингу, хоча насправді виробляють продукт, не дотримуючись правил. У цій ситуації довіряти тим продуктам, на упаковці яких стоїть знак “халяль”. Його можуть наносити тільки ті виробники, які пройшли спеціальну процедуру сертифікації.