Василь Стефурак в рідній Коломиї досяг чималих успіхів селекціонуючи овець – акліматизував європейських тварин і вивів власну породу для проживання в українських Карпатах. Пан Василь – голова ГО “Асоціація вівчарів”, а ще він єдиний в Україні хто робить сиров’ялену баранину – аналог свинячого хамона.
“Власне, самим рецептом зі мною люб’язно поділився австрійський фермер під час навчання в Австрії. Це фамільний рецепт, якому сотні років.
Відкрию деякий секрет, на приготування сиров’яленої баранини потрібно 3 місяці, додаючи тільки натуральні інгрідієнти.
Пару сотень років тому хімії не було. І мої вівці харчуються тільки травою, отже мій аналог хамона відповідає старовинному австрійському рецепту. Зараз я розпочинаю роботу з молоком та сиром, а до цього займався тільки м’ясом”, – розповів вівчар з Коломиї.
“Загалом я тримаю кілька десятків порід. Та зокрема найекзотичніших. Бував в інших країнах, вивчав їхню специфіку… Після 10 років експерементів дійшов до простого висновку, що у світі існує 2 породи овець: м’ясо-молочна і молочно-м’ясна.
Якщо це м’ясна вівця, то вона мусить мати трохи молока, щоб було чим плекати ягнят. Якщо ж це молочна вівця, то барани цієї породи мають мати м’ясо, (при народженні родиться 50% ягничок і 50% баранчиків). Якщо ці барани матимуть шкіру та кості, куди їх подіти?
Шерсть в наших кліматичних умовах має бути, і якщо вона є, то повинна бути тонкорунна і давати додану вартість.
Є моменти над якими я зараз працюю – це статевий диморфізм. Я хочу, щоб вівці були середнього розміру (до 100 кг молочного напрямку), а барани великі і м’ясні – під 200 кг.”, – каже Василь Стефурак.
Будемо вдячні, якщо оцінюватимете наші публікації
