Мед – унікальний продукт, що являє собою поєднання компонентів переважно квіткового походження та ферментів організму бджіл або інших комах, які займаються медозбором. Основну його частку становлять цукри - близько 80%, у меншій кількості – білки, вітаміни та інші органічні сполуки, багато мікроелементів, вміст яких відрізняється залежно від виду меду.

На його походження може вказувати колір, оскільки барвники, що містяться в рослинах, потрапляють у нектар. Тому трапляється мед від прозорого до майже чорного відтінків. Він має рідку консистенцію, крім одного унікального різновиду, який іще називають кам’яним медом, але в процесі зберігання кристалізується і починає тверднути. Розрізняють монофлорний і поліфлорний мед, залежно від того, скільки видів рослин було задіяно для його утворення. Оскільки бджоли, як правило, одним видом квіток не обмежуються,  монофлорний більш цінний та рідкісний і вважається таким, якщо містить 85% нектару квітів одного сорту. 

В окремих випадках, коли рослинного нектару не вистачає, бджоли збирають падь – солодкі виділення комах, які живляться соком із листя. Падевий мед є шкідливим для бджіл, але для людей є достатньо корисним і виступає як джерело калію, марганцю та заліза. Він буває сосновим, кленовим, буковим та з інших дерев.    

До цінних темних сортів меду належить дягелевий, вересковий, мед суничного дерева, сосновий мед, що дуже поширений у Греції. З дещо світліших сортів потрібно згадати мед лічі та вербеновий, що виробляються в Китаї або Таїланді, і мед ріжкового дерева із Середземномор’я; зі світлих сортів – журавлиновий, чорничний, сафлоровий, мед з іван-чаю. 

Для пасік усіх країн характерний як медозбір із сільськогосподарських культур, так і з природних рослинних насаджень, що призводить переважно до утворення поліфлорних сортів - лісовий або луговий мед. Це дає змогу отримувати поширені різновиди цього продукту.

Разом з тим  цілеспрямоване насадження різноманітних медоносних рослин як спеціально для медозбору, так і для споживчих цілей дає можливість отримання цінних монофлорних сортів меду, окремі з яких рідко трапляються на ринку. Для прикладу можна назвати лавандовий і каштановий мед, що виробляється у Франції, рідкісний мед із фуксії, який трапляється на ринках Ірландії, тим’яновий і шавлієвий мед з Греції. Або ж це сорти овочевого чи ягідного меду, які отримуються на плантаціях, де вирощують авокадо, ожину, моркву, огірки та інші культури - такі різновиди трапляються на ринку час від часу.  

Іноді є можливим отримання рідкісних сортів за рахунок існування природного середовища з дуже цінною базою для медозбору. Як правило, такий мед є екологічно чистим, окремі сорти - як монофлорні, так і поліфлорні – відомі у всьому світі і високо цінуються. В першу чергу потрібно назвати мед манука з Нової Зеландії – унікальний за своїми властивостями, зібраний з квітів рослини, яка росте тільки в одній країні. Вартість його є дуже високою. Він має виражену протимікробну дію та здатний знешкоджувати золотистий стафілокок. До рідкісних, достатньо відомих сортів належить падевий мед з Греції. Дуже цінним вважається мед, вироблений в екологічно чистих гірських місцевостях - одна тільки назва піднімає ціну такого продукту в 5-6 разів порівняно зі звичайним. Наприклад, альпійський мед, який виробляється в Італії та Швейцарії, тощо. На жаль, такі бренди не завжди є достатньо захищеними, оскільки на ринку присутня велика кількість підробок.

Бджоли використовують для своєї діяльності саме той асортимент квітів, який здатний їм запропонувати місцевий клімат, ним же визначається і тривалість медозбору. Для природи країн одного кліматичного поясу характерний подібний склад рослинності, навіть якщо він частково відрізняється залежно від континенту. 

Помірний пояс відзначається значною протяжністю. Для тієї його частини, що знаходиться ближче до зони субарктичного клімату, та в цілому північної частини, властиві такі сорти меду, як вербовий, мед з іван-чаю, дягелевий, вересковий, чорничний, малиновий, ожиновий. Усі вони є цінними, рідкісними сортами, в більшості випадків зібраними в екологічно чистих зонах. 

В помірних широтах, близьких до клімату України, в основному виробляються такі види меду: травневий, липовий, гречаний, рапсовий, ожиновий, конюшиновий, каштановий, акацієвий, буркуновий, еспарцетовий, соняшниковий, люцерновий. Рідкісними сортами є гарбузовий, огірковий, морквяний.

Помірні широти, близькі до зони субтропічного клімату, субтропічний і частково тропічний клімат є сприятливими для видобутку меду таких сортів: цитрусовий, бавовниковий, коріандровий, будяковий, авокадовий, тим’яновий, молочайний, гісоповий, гірчичний, анісовий, лавандовий.  

Серед рідкісних сортів можна назвати розмариновий, шавлієвий, чебрецевий, мелісовий та вербеновий мед, а також мед китайського фініка, суничного і тюльпанового дерева. 

Для пасік тропічного й екваторіального клімату характерний медозбір з екзотичних видів рослин і відповідні цьому сорти меду: медманука, мед лічі, евкаліптовий, мангровий, лотосовий, сафлоровий, актинідієвий, пальмовий. 

Значна кількість сортів меду ускладнює можливість перерахувати їх усі. 

Незважаючи на широкий спектр вибору цієї продукції, кожен з різновидів меду є по-своєму цінний і корисний, за винятком отруйних сортів на зразок рододендронового меду або ж меду багна болотного, хоч і вони можуть використовуватись як ліки. Значний асортимент дає можливість людині  оцінити всю різноманітність природи нашої планети та вибрати для себе різновид меду, який найбільше їй підходить.

Мед багна болотного – темно-коричневого кольору, з різким специфічним запахом цієї рослини. Він є отруйним, тому в їжу застосовувати його потрібно дуже обережно, після нагрівання, а краще не застосовувати взагалі. В народній медицині цей мед використовується у складі глистогінних зборів та при деяких гінекологічних захворюваннях, але перед його застосуванням необхідно проконсультуватися з лікарем.