Назва цього італійського десерту - тірамісу дослівно перекладається як «підніми мене»: tira ‒ тягни, mi ‒ мене, su ‒ вгору. Подейкують, що так назвали солодкий смаколик венеціанські куртизанки, які вважали його афродизіаком.

Очевидно, така назва ще й пов’язана з репутацією страви, адже вона вважається дуже калорійною й додає бадьорості. Адже тірамісу готують з додаванням міцної натуральної кави, а також вершкового сиру маскарпоне, яєць та бісквітного печива савоярді.

У всьому світі існує дуже багато рецептів цієї смакоти. Під час приготування каву іноді заміняють какао або тертим шоколадом, замість печива кладуть звичайний бісквіт. Замість сиру ‒ фруктовий або вершковий крем з алкоголем. Тож, не дивуйтеся, що іноді тірамісу більше нагадує кекс або пудинг.

Деякі історики-кулінари вважають, що рецепт був винайдений ще у XVII столітті на честь герцога Козімо III Медічі, проте документального тому підтвердження немає. Достовірна ж історія цього десерту починається з 60-70-х років XX століття. Тож можемо вважати тірамісу сучасним винаходом.

Перша письмова згадка про десерт датована 1971 роком. А в 1981 році Джузеппе Маффіолі у щоквартальному журналі «Vin Veneto» писав, що тірамісу створив кондитер на ім’я Роберто Лінгуанотто наприкінці 60-х років у ресторані «Alle Beccherie». У статті автор підкреслив, що назва «тірамісу» пов’язана виключно з поживними якостями інгредієнтів і жодним чином не може характеризувати десерт у якості афродизіака.