Скорочення населення в Україні, зміна споживчих переваг і зростання тіньового виробництва – ключові фактори, які мають найбільш істотний вплив на трансформацію українського ринку борошна.
Щоб зрозуміти, наскільки успішно адаптуються представники даного сектору до нових реалій, які виклики їх очікують і які цілі переслідують українські борошномели в такий нелегкий період економічної та політичної нестабільності, АПК-Інформ поговорив із головою правління ГО «Борошномели України» Родіоном Рибчинським.
- Родіоне Станіславовичу, одним із перших фактів, який Ви представили у своїй доповіді в рамках конференції «GMD Conference 2020: Summer Edition» в Одесі, була оцінка так званого «сірого» ринку борошна в Україні на рівні 20-30%. Як змінюється його частка в загальному виробництві? Чому, на Вашу думку, досі в Україні не вживаються заходи для її зменшення? Що в цілому це означає для ринку?
- Зазначена цифра – колективна дооцінка учасників ринку зернопереробки, зроблена в тому числі на підставі оцінок українських хлібопекарів. Чи страждають від такої кількості тіньового виробництва основні гравці борошномельного ринку? Звичайно. В першу чергу, «сіре» борошно виробляється на тих потужностях, які офіційно показуються як непрацюючі зовсім або ті, що працюють, але малоінтенсивно. При цьому закупівля зерна переважно відбувається за готівкові кошти, як і подальша реалізація продукції. Відповідно, ємність ринку внаслідок усього цього зменшується для реалізації промислових виробників, які платять податки, заробітну плату і т.п. Звичайно, це питання досить серйозно турбує всіх учасників ринку, які працюють офіційно, тому що частина борошномелів живе в якомусь іншому світі. Чому над вирішенням даної ситуації не працюють представники влади, не знаю. Особливо, якщо враховувати, що протягом останніх декількох років на всіх поверхах влади – податкових інспекціях, Мінфіні – озвучуються досить істотні суми тих збитків, яких зазнає наша країна від сірого ринку зерна та сільгосппродукції в цілому. Цифрами влада апелює, і працювати над їхнім зменшенням також має вона. На жаль, існування вже багато років даної проблеми та відсутність її вирішення означає лише те, що окремі державні інституції не спроможні в боротьбі з цим процесом або вони ж ці процеси й очолюють. Як у приказці: «Не можеш припинити неподобство – очоль його». Процвітання сірого ринку в Україні – не питання економіки підприємств чи галузі, це питання політичне, системоутворююче, і відповідь на нього треба шукати не у громадських організацій, а на Печерських пагорбах.
Процвітання «сірого» ринку в Україні – питання політичне, системоутворююче
- Переходячи до більш приємної теми, розкажіть, наскільки борошномелів порадувала якість і кількість борошномельної пшениці врожаю-2020, адже перед збиральними роботами очікування були не найкращими?
- Дійсно, ще в травні – на початку червня наші очікування щодо якості врожаю пшениці поточного року були песимістичними. Вони були пов’язані, в першу чергу, з несприятливими погодними умовами – високими температурами, посухою, які призвели до втрати врожаю в південному регіоні України. Ситуацію з посівами, що збереглися, поліпшили дощі. На сьогоднішній день практично всі якісні параметри зерна не викликають побоювання. Наприклад, якщо дивитися на якісні параметри пшениці з поділом за класами (без урахування вологи, зерна, пошкодженого клопом-черепашкою, і з урахуванням рекомендованих вимог позакласоутворюючим W), то ми побачимо значне зростання частки пшениці 1 класу – до понад 10% загального врожаю. Пшениці 2 класу зафіксовано на 1,8% менше, ніж торік, 3 класу – на 2,3%, 4-го – на 6%. Обумовлено це, з одного боку, збільшенням кількості пшениці 1 класу. З іншого ж боку, частка нестандартного зерна в урожаї-2020 зросла більш ніж на 10% (4,5% – минулого року). Що стосується інших показників пшениці, то середня натура в п.р. на рівні 791 г/л (780 – минулого року), число падіння – 367 (372), масова частка білка – 12,89% (12,58), клейковина – 27,2% (26,1), сила борошна – 232 Дж (218). Все це дає гарні передумови для виробництва якісного борошна.
Більше побоювання у борошномелів на сьогоднішній день викликає не якість пшениці, а її ціна, яка через зменшення частки фуражної зернової істотно зросла. Експортерам необхідно виконати свої контракти, які з об’єктивних причин не було виконано. При цьому, якщо і борошномелам включатися в цінову гонку із закупівлі зерна, то ринок отримає високу собівартість борошна, адже, як відомо, вартість сировини в ній займає від 88% до 91%. Все це врешті-решт вплине на вартість готової борошняної продукції.
Звичайно, з цільної картини якості пшениці можна виділити західні регіони України, де параметри дещо гірші, зокрема щодо засміченості, ніж у цілому по країні.
- Виходячи з цього, поділіться Вашими очікуваннями щодо обсягів внутрішнього споживання борошномельної продукції на поточний сезон. Адже частина того населення, яка раніше була на заробітках, знаходиться в Україні.
- Я не бачу жодних змін у зростанні споживання хліба, макаронних виробів. І навряд чи вони будуть. Є природний спад населення, який спостерігається в останні 6-7 років. Однак, окрім цього, треба враховувати зміну споживчої дієти, споживчих переваг. Українці у своєму раціоні значно збільшили частку молочної продукції, плодоовочевої, а також різних рафінованих продуктів. Відповідно, говорити про те, що через людей, які не виїхали на заробітки, збільшиться споживання борошномельної продукції, не варто. Єдине, на що можна очікувати, – зростання споживання заморожених продуктів, готових напівфабрикатів, адже це є зараз загальносвітовою тенденцією. У сучасному світі у людей немає часу на роботу із сировиною, вони купують практично готовий продукт, який треба доготувати, розігріти і т.д.
- Збільшення потужностей із виробництва замороженої хлібобулочної продукції є трендом останніх 3-4 років. Чим це обумовлено? Як це позначається на борошномельному ринку?
- Тут я б говорив про заморожену не лише хлібобулочну продукцію, а про цілу низку напівфабрикатів, які зараз виробляються в дійсно великій кількості. Пов’язано це з демографічною зміною, зокрема чисельності міського населення, частка якого в Україні дуже суттєво зросла. Також збільшилися доходи міського населення, з’явилася можливість дізнатися про культуру харчування за кордоном. Темп життя в містах змушує багатьох скоротити час, що проводиться на кухні, – сучасні жінки вважають за краще витрачати його на себе, а не на тривале приготування їжі.
- Можете відзначити ще якісь суттєві зміни в перевагах українців? Чи готуються якось до них учасники борошномельного ринку?
- Останніми роками дуже інтенсивно в Україні розвиваються два напрямки: маленькі кав’ярні, де поряд із кавою/чаєм гостям пропонується свіжа випічка, а також пекарні в торгових центрах. Випікається дана продукція в основному із заздалегідь заготовленого замороженого тіста, яке потрібно розігріти або допекти. Щодо готовності борошномелів до таких трансформацій: вони не просто готові до них, а вже працюють у цих реаліях, у певній сегментації. Деякі підприємства в Україні вже почали пропонувати готові суміші не лише промисловим виробникам, а й населенню. Також, із появою в останні 2-3 роки попиту, на ринок надходить органічне борошно. У нас є виробництво борошна з твердих сортів пшениці для спеціальних сортів хліба, піци. Крім того, випускається вівсяне борошно, гречане, горохове, яке в невеликих частках додається при випіканні окремих видів борошняних продуктів. Усе це – дуже вузька сегментація, частка якої в загальному виробництві займає 1-2%. Масштабним трендом для галузі це поки що не стало. Як і раніше, левова частка всієї продукції борошномельних підприємств реалізується на хлібозаводи, хлібокомбінати. Також нашими клієнтами є оптові компанії, які забирають борошно або в мішках, або в пакетах для невеликих роздрібних магазинів, оптових баз і т.д. Ну, і третьою складовою в нашій реалізації є експорт борошномельної продукції на зовнішні ринки. Це ті основні три кити, на яких сьогодні стоїть українська борошномельна промисловість.
- Як з урахуванням даних змін трансформується експортний ринок українського борошна? Які регіони будуть найбільш перспективними для нашої продукції?
- В принципі, нічого не змінилося. Ми залишаємося бідною країною, яка вантажить продукцію для бідних країн. Нашими основними ринками збуту залишаються держави Близького Сходу, Африки. Очікувати, що буде якийсь прорив, складно. Єдине, зараз ми знаходимося в стадії переговорного процесу з Єврокомісією щодо розподілу квот на постачання до ЄС української пшениці та борошна. Ми не можемо вийти на європейський ринок борошна, тому що у нас об’єднана квота з експортерами пшениці, які її самостійно і вибирають. Ми разом з експертами Мінекономіки готуємо пропозицію до наступного раунду переговорів Україна-ЄС, щоб ми виділили окрему квоту. Два роки тому дану квоту було збільшено на 50 тис. тонн, проте зроблено це було в рамках загальної квоти. А в цілому в експорті українського борошна все досить прозаїчно.
Можна відзначити гарний експортний потенціал замороженої борошняної продукції, до якої все більше зростає інтерес. Частина українських компаній, які інвестували в потужності для виробництва даної продукції, займається її експортом у рефрижераторах. Якщо розглядати сегмент борошно-хліб-хлібобулочні вироби, то заморожування є саме тим трендом, який було закладено три роки тому і демонструє стабільний приріст. У цьому сегменті ще є потенціал зростання, як мінімум, роки на два.
- Родіоне Станіславовичу, дякую Вам за бесіду! Розкажіть на її завершення, як позначилося введення карантинних заходів на роботі асоціації «Борошномели України»? Адже скасувалося багато міжнародних зустрічей і конференцій…
- Звичайно, позначилося. По-перше, ради директорів у нас почали проходити в онлайн-режимі. Ми не виїхали на традиційну нашу виставку. Під великим питанням знаходиться проведення осінніх заходів. Все це мало певний вплив на роботу асоціації в цілому і на діяльність її учасників зокрема. Природно, було змінено графік роботи підприємств, збільшено видаткову частину на забезпечення захисту персоналу. В період введення обмежень руху транспорту всі підприємства були змушені взяти транспортну складову на себе і т.д. Борошномельні компанії, як, у принципі, й усі інші, зазнали істотних фінансових витрат у період дії посилених карантинних заходів. Ситуація зараз не поліпшується, а лише погіршується, тому складно передбачити, що буде далі.
Будемо вдячні, якщо оцінюватимете наші публікації
