Дощова весна з її шаленими зливами, які завдали великої шкоди Європі загалом і Західній Україні зокрема, змінилася спекотним літом. Якщо на дощі харчова промисловість не мала жодного впливу, то на спеку відреагувала зростанням виробництва пива, безалкогольних напоїв і особливо морозива.

Морозиво львівського виробництва одне з найсмачніших не лише в регіоні, а й в Україні загалом. Це підтверджують, крім місцевих мешканців, численні гості міста. Його якість залежить від напівфабрикатів: спеціально підготовленого молока, в тому числі й згущеного, вершків, масла тощо. Головна вимога – продукти мають бути натуральними, тобто без жодних замінювачів, поліпшувачів смаку, консервантів та іншої «хімії». Саме такі напівфабрикати виготовляють на ВАТ «Дрогобицький молочний завод». Нещодавно наш кореспондент побував на цьому підприємстві, де спілкувався з головою правління товариства Зеновієм Зозулею та начальником виробництва Маргаритою Князєвою.

Оскільки дрогобицькі молочники, крім напівфабрикатів для морозива, виготовляють молоко і кисломолочні продукти та масло (20% від загального обсягу виробництва) для реалізації в торговельній мережі, наша ромова розпочалася з обговорення ситуації на ринку молочних продуктів. Цікава річ, молочне стадо в державі зменшилося в рази, а цих продуктів у магазинах не бракує. Як таке могло статися?

«Річ у тім, – пояснює Маргарита Григорівна, – що у молочних продуктах певних виробників стає дедалі менше молока і все більше замінників. Згідно з ТУ це дозволяється робити у певних пропорціях і позначати назву і кількість замінників на етикетці. Однак не всі й цього правила дотримуються, тому й буває, що у згущеному молоці молоко як таке повністю відсутнє. Наше підприємство працює виключно на молоці – це єдина сировина, яку ми використовуємо для виготовлення продукції, крім згущеного молока, для якого додаємо тільки цукор.

Натуральна молочна продукція дуже чутлива до умов зберігання. Тому торговельні підприємства з неохотою беруться за її реалізацію. Покупець, звичайно ж, хоче споживати натуральні продукти, та не завжди розуміє, що сметана із зазначеним терміном зберігання до 25 діб не може бути натуральною. Натуральні кисломолочні продукти можуть зберігатися в холодильнику до 5 діб.
Дрогобицький молокозавод створено 1968 року. Це було одне з потужних підприємств, яке щодоби переробляло 150 т молока. Воно забезпечувало продукцією населення регіону, в тому числі трускавецьку курортну зону. На превеликий жаль у 90-х роках минулого століття криза боляче вдарила по заводу і виробництво припинилося. Відновилося воно лише через 10 років завдяки інвестиціям Львівського холодокомбінату – найпотужнішого виробника морозива у Західній Україні. Нині для виробництва морозива підприємство щодоби постачає 24 тонни пастеризованого молока, до 3 тонн натурального згущеного молока, натуральне масло і за необхідності – згущені вершки.

Напівфабрикати для морозива становлять 80% загального обсягу виробництва. Решту (молоко, кисломолочні продукти тощо) молокозавод реалізує у Дрогобицькому районі, Трускавці, Моршині, Східниці та Львові. «Розширювати географію збуту через невеликий термін зберігання натуральної продукції нереально, – каже Маргарита Григорівна. Ми реалізуємо 40–50 тонн сметани, 20 тонн молока, 20 тонн кефіру, 40–50 тон сиру на місяць. Ваговий сир беруть школи, дитячі садки та й у населення він має великий попит. Для кондитерських виробництв за старою радянською технологією виготовляємо згущене нежирне варене молоко «Іриску». До речі, всі технології нашого виробництва – традиційні, які використовували у старі радянські часи. Завод переробляє в сезон 1200–1300 тонн молока на місяць».

Про молоко як сировину ми говорили з головою правління Зеновієм Зозулею. «Молока для промислової переробки, – каже Зеновій Васильович, –дуже мало у Львівській області загалом і Дрогобицькому районі зокрема. Молоко для переробки отримуємо з Волинської області».

Сталося так тому, що галичани перехитрили самі себе. Вони вщент зруйнували колгоспи, як одну зі складових соціалістичної системи, а взамін поки що нічого не придумали. Волиняни ж виявилися не такими швидкими на руку, вони, добре поміркувавши, реформували ту соціалістичну спадщину в товариства, зберігши таким чином інфраструктуру господарств з їх тваринницькими фермами.

«З Волині, – каже пан голова, – надходить якісне молоко. Доставляє його своїм транспортом спеціальний підрозділ, підпорядкований Львівському холодокомбінату. Попит на це молоко великий, хоча воно й недешеве, тому з власниками молочних ферм треба тримати тісні партнерські зв’язки й вчасно розраховуватися, що й робить холодокомбінат».

Говорили ми із Зеновієм Васильовичем і про подальший розвиток підприємства. «Один із запланованих важливих напрямків, – каже пан Зозуля, – виробництво глазурованих сирків. Є можливість їх реалізувати в наявній мережі дистрибуції морозива – ця мережа розгалужена по всій Україні. Плануємо також освоїти виробництво йогуртів. У найближчій перспективі будемо крім вагового виготовляти фасоване Мельошинське і Селянське (72,5% жирності) масло, з цією метою вже закупили фасувальний автомат. Тобто розвиток підприємства відбуватиметься за рахунок сегменту готових виробів. Стосовно напівфабрикатів для виробництва морозива, то їх обсяг залежить від заявок Львівського холодокомбінату. Що ж до сировини, то будемо сподіватися, що поголів’я молочного стада стане поступово відроджуватися».

Петро ХОМИЧ
м. Дрогобич Львівської області