Незважаючи на популяризацію сої в Україні, до цього виду продукту з боку співвітчизників є певний острах. Адже спекулювання на тему генномодифікованої продукції навіює острах, та й надмірне використання сої у м’ясних виробах та напівфабрикатах негативно впливає на імідж такої продукції. Однак звинувачувати у цьому сою недоречно – слід закликати до свідомості тих, хто безпосередньо працює у відповідних галузях. У світі використовують соєвий білок як замінник тваринного в дієтичному харчуванні та для відгодівлі худоби. Також він позитивно впливає на покращення якості ґрунту. Ринок сої з часом розвиватиметься динамічно, і господарства, які побачили перспективу у цьому напрямі, відчують ці переваги. Переробка сої високорентабельна й сьогодні, до того ж уряд намагається полегшити роботу вітчизняних переробників.

Далі розмовляємо із президентом Української асоціації виробників та переробників сої Віктором Тимченком.

– Основна діяльність Асоціації спрямована на виконання галузевої програми «Соя України 2008–2015 роки» та надання допомоги членам Асоціації при виконані програми щодо збільшення посівних площ під сою до 1,5–2,0 млн га у 2015 році, яка затверджена спільним наказом МінАП України та Українською академією аграрних наук №336/53 від 28 травня 2008року.

На мій погляд, такі організації є дуже потрібними і мають вагоме загальносуспільне значення. Адже ми намагаємося всіляко допомагати виробникам чи переробникам тієї чи іншої культури не тільки інформативно, а й в отриманні дотацій з боку держави, надаємо консалтингові послуги, організовуємо зустрічі із закордонними колегами. Та, на жаль, немає належної державної політики щодо підтримки таких асоціацій, робота яких не може будуватися на ініціативі організаторів чи членів Асоціації. Головна роль таких структур – допомагати не тільки членам асоціації, а й галузі загалом.

У всіх країнах світу чітко розроблено програму щодо роботи цих організацій. Асоціацію фінансово підтримують як за рахунок членських внесків, так і дотаціями із державного бюджету. І тільки тоді, коли ти – член Асоціації, держава може конкретно допомагати у період закупівлі насіння і давати дотації на закупівлю зерна чи на посів.

Асоціація – це добровільне об’єднання, яке є інструмент політики, яку впроваджує у життя Міністерство аграрної політики України. Те, що робимо ми, апарат міністерства не може зробити, бо забракне кадрів та часу. Наша асоціація провела сім нарад щодо підготовчих процесів перед посівним періодом, хоча прямого наказу для Асоціації не було. Будучи присутнім на нарадах у міністерстві та відчуваючи підтримку міністерства, розумієш, як потрібно діяти, щоб подолати проблеми галузі. Ми пишаємося проведеною роботою.

На цих нарадах ми ознайомили працівників галузі із новими технологіями вирощування сої, представили найкращі сорти. До нарад долучилися розробники сортів із вищих навчальних закладів – Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. П. Василенка, Херсонського сільськогосподарського інституту ім. Н. Цюрупи, ННЦ «Інституту землеробства УААН», Одеського державного аграрного університету, селекціонери та агрофірми, які вирощують ці сорти. Охоплено велике коло фахівців галузі: агрономи, керівники селекційних комісій, керівники господарств та районних адміністрацій, тобто ті особи, які відповідають за посіви сої в області.

Нині ми працюємо над розробкою програм, спрямованих на вирощування та переробку сої, і заручились підтримкою міністра – Юрія Мельника, який поділяє наші погляди щодо вдосконалення чинних програм та галузі загалом. За підтримки міністерства інститути розробили рекомендації для технології вирощування сої.

Нині питанню сої приділяють багато уваги. Тому, що вона покращує родючість землі, якість кормів, та призводить до здешевлення продуктів харчування, які мають профілактичний характер. У світі існують тенденції до зростання цін на продукти харчування та значний дефіцит продовольчої сировини. А це спричинено кількома факторами: підвищенням рівня життя в Індії та Китаї. Дуже багато зерна, зокрема кукурудзи переробляють на біопаливо. Наприклад, Америка задекларувала, що не буде експортувати кукурудзу взагалі, і використовуватиме її на отримання біоетанолу, що спричинило хвилю протестів у Мексиці. Чимало країн світу змушені шукати альтернативну сировину, для компенсації недостачі цих продуктів, а соя ідеальний замінник.

Соя українцям потрібна не менше, ніж кукурудза чи картопля. Адже споживання м’яса як основного джерела білка невпинно зменшується. Причина не лише в скороченні обсягів виробництва. В Україні, поголів’я худоби зменшилося у 2–2,5 раз порівняно із радянськими роками. Скоротилися посівні площі під продукти харчування на користь олієвмісних, які в подальшому перероблятимуться на біопаливо.

У багатьох країнах, зокрема в Америці, Канаді, Японії, Китаї, Індії, недостача тваринного білка компенсується соєвим. Америка виробляє 70 млн тонн сої (з них 29 млн тонн експортує), Китай – 15–17 млн тонн, Аргентина – 47, Бразилія – 61.

Україна торік виробила 722 тис. тонн сої, позаторік – 890 тис. тонн, а цього року показники будуть набагато нижчими. Адже немає квотування на посіви культур. Наприклад, під вирощування ріпаку використовується понад 1,6 млн орних земель, і прикро те, що переробляємо лишень мізерну частку на паливо, а основну частину експортуємо. Українські поля заполонили культури, які використовуються у виробництві біопалива.

У радянські часи з гектара збирали 30–35 ц пшениці, а нині – 22–25 ц через неправильне планування посівів, землі виснажені, та й глобальне потепління має вплив на кліматичні умови. Відомо, що соя – це унікальна культура, яка із повітря накопичує азот, 70–100 кг якого залишається в землі після збирання урожаю. А це поживна речовина, яка необхідна як пшениці, так і кукурудзі. Якщо перевести азот як діючу речовину на добриво, аміачну селітру, то виходить, що соя вносить на один гектар площі до 300 кг цього добрива. Нині тонна аміачної селітри коштує понад 2400 грн – тож на кожному гектарі соєвого поля ми економимо на добриві до 600–700 гривень. А якщо будемо впроваджувати постійні сівозміни, чергуючи посіви сої, пшениці та кукурудзи то досягнемо збільшення врожайності по-кожному виду культури на 2–5 центнери з гектара.

Крім збагачення ґрунтів України, сою як готовий продукт, можна широко використовувати для відгодівлі тварин. У багатьох країнах світу, нею підвищують продуктивність тваринництва, птахівництва, рибництва. Майже до усіх сумішей та комбікормів для відгодівлі до складу рецептури обов’язково входить соя, вміст якої коливається в межах 5–16%, що збільшує харчову цінність продукту для молодняку. Для прикладу, середньодобовий приріст свиней при відгодівлі продуктами із сої становить 500–600 г порівняно із традиційною відгодівлею 230–300 г, майже у двічі зменшується термін відгодівлі тварин (5–6 місяців). Важливо те, що програму впровадження та вивчення питання відгодівлі молодняку соєвою продукцією підтримує міністерство. Також маємо численні звернення із боку великих таваринницько-переробних компаній, яких зацікавила ця технологія, зокрема Українська корпорація з виробництва м’яса на промисловій основі «Тваринпром».

Відтак, продукти із сої здатні значною мірою замінити м’ясо, а також урізноманітнити картопляно-борошняне меню українця. Для прикладу, 1 кгсої за кількістю протеїну відповідає 2 кг м’яса чи риби, 4 кг пшениці та 12 кг молока.

Соя має потужну антипухлинну дію та рекомендується для профілактики й лікування онкозахворювань. Потенційними споживачами соєвих продуктів на сьогодні є ледь не 90% населення країни. За статистикою, у Японії, де споживають 30–50 г сої на добу, на 100 тис. жінок раком грудей хворіє тільки 6–7 жінок, а у США, де вживають до 10 г сої на добу – 22 жінок. В Україні ці показники набагато вищі, тож цей продукт дасть можливість знизити захворювання на рак.

 Важливо, що завдяки сої можна зменшити проблему дефіциту харчового білка. В Україні є кілька фабрик, які переробляють сої, це: «Агропрод» керівник Олександр Семенцов, ТОВ «Комсомольський молзавод», керівник Олексій Гонский, ТОВ «Ессо», керівник Олег Цигульов, «Солвей» керівник Ігор Савченко, НП «Золоті боби», «Агротех», «Колос», «Олеся», «Солодко», «Тібет», «Теда», «Білок» та інші. Одні з них випускають повний асортимент продуктів із сої, інші – тільки соєве молоко, горішки (смажені боби), текстуровані соєві продукти (м’ясо, стейки, вермішель, гуляш, язички, креветки, битки тощо).

Підприємств, які пропонують обладнання для переробки сої в Україні не так багато. Це АТ «Росс» (м. Харків) і ВАТ «Київське спеціальне проектно-конструкторське бюро «Менад» (м. Київ). Перше підприємство розробляє і виготовляє установку самостійно, а агрегат «Менада» розроблений у київському ТОВ ІНПФ «Гран». В Україні також відоме російське устаткування для виробництва соєвого молока.

На жаль, у нас немає підходу до того, щоб зробити урожайність постійною і щоб кількість площ під засіви контролювалася централізовано, а не щоб кожне із господарств вирощувало те, що йому більше до вподоби. Якщо системно займатися соєю і дивитися на неї як на стратегічний продукт, як це роблять багато країн світу, то можна досягти хороших результатів. Для прикладу, у США 40% ефективності сільського господарства дає соя. В Україні потрібно вирощувати сою на території не менше 1,5 млн посівних ґрунтів із них збирати не менше 3 млн тонн сої. Це сприятиме нормальним сівозмінам, тваринництво отримає повноцінні корми, і громадяни України зможуть збагатити раціон якісними білками. Щоб держава мала постійний запас цієї важливої культури потрібно вводити квоти на вирощування сої та й інших культур. Тоді ми матимемо впевненість у завтрашньому дні і не лякатимемося трагічних наслідків можливого дефіциту продуктів харчування у майбутньому.

 Ми повинні створити умови для підвищення продуктивності сільського господарства, а соя це та культура, яка сприятиме нам у цих стараннях. Розвиток ринку сої в Україні – це перспективний напрям. В усьому світі використовують цю культуру. Соєвий феномен уже багато років привертає увагу вчених, агрономів, фермерів. Розвинуті країни широко використовують культуру для вирішення проблеми одержання білка й олії. У майбутньому соя обов’язково стане цінним продуктом харчування й у нашій країні.

Орислава МУДРА