Дев’ятишарові структура пакетів утворює оптимальну перешкоду для газів, водяної пари і УФ-випромінювання. Крім цього, пакети мають хороші термоусадні властивості, а також механічні і зовнішні характеристики – високий ступінь прозорості і блиск глянцевої поверхні.
Нині ринок пакувальних матеріалів для харчової промисловості пропонує найрізноманітніші послуги і рішення. Одним із розповсюджених і універсальних матеріалів є пакувальний скотч. Липку стрічку щільно клеять чи не на всі види упаковок, завдяки чому місце запечатування надійно захищене від проникнення вологи, пилу тощо.
Тара і упаковка має відповідні якісні характеристики, важливою серед яких є утилізація. Так ось, з утилізацією упаковки, яка не наносить шкоди навколишньому середовищу, не було проблем до того часу, коли у США (1957 р.) вперше не виготовили фасувальний поліетиленовий пакет, призначений для пакування хліба, сендвичів, овочів і фруктів. До 1966 р. у такі пакети пакували до 30% хлібобулочн6их виробів цієї країни. До 1973 р. об’єм виробництва пакетів у Західній Європі склав 11,5 млн штук. У 1982 р у великих торгових центрах у продажу з’явилися поліетиленові пакети з ручкою. До 2010 р. загальносвітовий об’єм випуску поліетиленових пакетів досяг п’яти трильйонів штук на рік.