Спарену теоретично-практичну доповідь на тему перспектив нової продукції плодоовочевого сегменту України мали змогу прослухати учасники 2-ої міжнародної конференції „Овочі і фрукти України - 2005”. Теоретичну частину представляв доктор с/г наук, професор, завідувач кафедри овочівництва Національного аграрного університету Зиновій Сич. Практичну – Юрій Богуславський, директор компанії „Ольвіта” – одного з найбільших виробників овочів та фруктів глибокого заморожування в Україні.

Отож, як працювати, щоб стати лідерами в овочівництві? Зиновій Сич запропонував наукове бачення розвитку овочівництва. По-перше, слід керуватися головним принципом маркетингу – виробляємо те, що продається, а не продаємо те, що виробляється. По-друге – неперервно моніторити ринок овочів з метою виявлення вільних секторів, збільшувати експортний обіг продуктів овочівництва.

Україна прагне в СОТ, а яким чином готувалися до вступу інші країни? Професор Сич наголосив на досвіді Республіки Тайвань, яка першочергово фінансувала створення інкубаційних центрів при університетах, які, власне, стоять між виробництвом і маркетингом. Мета таких центрів – комерціалізація ідей та їх трансфер у виробництво шляхом збору ринкової інформації, яка дуже швидко потрапляє до маркетолога, а згодом і до виробника.

Не навчилися українські плодоовочівники, за словами Зиновія Сича, створювати асоціації виробників для спільного виходу та просування продукції на ринки, особливо на зовнішні. Вивчення досвіду Франції показало, що створення асоціацій може бути надзвичайно корисним для виробників. Так, у французів існує чимало різноманітних асоціацій для лобіювання своїх прав, наприклад, Асоціація виробників цибулі-порей, Асоціація виробників пекінської капусти тощо. Лише за умови існування асоціацій можна виходити на зовнішній ринок. Як створювати асоціації? Лише на добровільних основах і за умови спільних інтересів.

Важливий момент – створення репутації товару через бренд. Україна має великий досвід створення брендів (ніжинський огірок, мелітопольська черешня, херсонські кавуни), але чомусь його не використовує. А японці стверджують, що 60% всієї продукції можна продати за допомогою бренду.

Так само важливо організувати державну політику підтримки овочівництва. Проте, якщо просто виділити кошти – їх витратять, та й по всьому. Найрезультативнішим є досвід розвитку довготривалого кредитування і страхування ринку.

Успіх на ринку завойовується через розширення овочевого різноманіття. Україна вирощує лише 0,2 – 0,3% світового різноманіття плодів і овочів. Деякі овочеві культури містять велику кількість такого необхідного нині білка, споживання якого скоротилося через загрозу коров’ячого енцефаліту (сказу) або вірусу пташиного грипу. Проблема дефіциту білка стоїть гостро не лише в Україні, а й у всьому світі. Такі овочі, як артишок, брюссельська капуста, цукрова кукурудза, шпинат, спаржа мають підвищений вміст білка і збалансований вміст амінокислот.

Особливо цікавою є група бобових рослин. Вважається, що ці культури неприбуткові. Зиновій Сич запевняє, що це не зовсім так. У закордонних супермаркетах у склад овочевих наборів для супів обов’язково входить свіжоморожений біб. Урожайність зелених бобів – 25-30 тонн, вміст білку в сирому насінні – 22,8%, а в зеленому – 6%.

Ще однією цікавою культурою є цукровий горох. Основний його постачальник – Фінляндія, яка практично забезпечує цим продуктом Європейський союз, Росію, Петербург і Москву. Тим паче, що у свіжому вигляді цей продукт чудово піддається заморожуванню.

Також невідома широкому загалу така культура, як горох спаржевий, або тетраголобус Г. спаржевий (Lotus tetragonolobus L.) – дикоросла рослина Південної Європи, яка культивується у квітниках завдяки гарним темно-пурпуровим квітам.  Циліндричні м’ясисті стручки їстівні у напівдостиглому вигляді, а дозрілі зерна є сурогатом кави (Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона). „Якщо ви потрапите на прийом до англійської королеви, першою стравою, яку подадуть на стіл,  буде тетрагонолобус – спаржевий горох”, – запевнив Зиновій Сич. До того ж, цей горох урожайніший за цукровий, бо плодоносить цілий рік.

Що треба зробити, щоб успішно продавати нові овочі і нові продукти з них? Звичайно, просувати на ринок нові сорти продуктів, постійно про себе нагадувати, працювати над упакуванням, вдосконалювати технології вирощування.

Продовжив тему нових продуктів плодоовочевого сектору Юрій Богуславський, директор компанії „Ольвіта” . Він зазначив, що Україна має доволі високий рівень виробництва овочевої продукції, а українці споживають дуже багато свіжих овочів – більше, ніж в Німеччині, Франції тощо. За обсягами виробництва в Україні на першому місці – капуста, на другому – помідори, на третьому – огірки.

Для такого популярного в Україні продукту, як помідор, неможливо визначити споживчу аудиторію. Влітку помідори доступні кожному, взимку – це продукт високої цінової категорії. Власне тому, на часі вирішення проблеми відсутності сховищ свіжих овочів і фруктів. Якщо навчитися регулювати ціни на продукцію (завдяки стабільній пропозиції свіжоморожених овочів і фруктів), виробники зможуть взимку продавати більше.

Варто звернути увагу на досвід європейських виробників, які продають свою продукцію в супермаркетах вже нарізаною, це зручно для покупців. Перспективним є вирощування салату, запевнив Юрій Богуславський. Виробництво салатів потребує великої уваги до ґрунту, вибору якісного сорту і обов’язкового постійного зрошування. Опитування, які провели фахівці „Ольвіти”, засвідчили, що український ринок готовий до нарізаних салатів.

Дочірнє підприємство голландських компаній „Ольвіта” має великий термінал для зберігання, заморожування та переробки овочів. Засновником є фірма Olviya, яка працює на європейському ринку продуктів вже 10 років. 11 травня цього року був відкритий новий комплекс з переробки та дистрибуції свіжої та замороженої овочевої та плодово-ягідної продукції. Площа виробництва 1,4 га, включає комплекс зі зберігання 1000 т свіжої продукції, холодильну камеру та цех попереднього обробляння сировини, тунель заморожування, який пропускає 4 т продукції на годину, цех оброблення та камеру зберігання готової продукції на 2000 т.

З усього вищенаведеного зрозуміло, що перспективи у нових продуктів плодоовочевого сегменту в Україні таки є. Принаймні, так вважають фахівці. Провідні компанії переймають новий досвід ведення плодоовочевого бізнесу, науковці працюють над розробкою перспективних технологій, ринок поволі структурується, а отже, можна очікувати гарних результатів.

Уляна Чуба