Пригадалася ситуація, яка час від часу виникала у 70–80-ті роки минулого століття. Робочий день у конторі добігав до середини. Раптом задзеленчав телефон. Одна з працівниць зняла слухавку і через кілька секунд вигукнула: «Дівчата, у восьмому гастрономі ковбасу викинули. Через хвилину працівники стояли у черзі, а десь попереду продавщиця попереджувала: «По кілограму в одні руки!».

Нинішнім молодим людям у те важко повірити, бо ковбасою та всіляким крамом вітрини магазинів завалені. Тепер проблема виробника полягає не в тому, щоб виготовити товар, а щоб його реалізувати. Чим же може зацікавити споживача м’ясні вироби, продукт якого з виробників він вибере, якщо вони виготовляють ту продукцію здебільшого під однаковими назвами? В таких умовах вирішальним фактором під час вибору м’ясопродуктів для споживача при однаковій ціні є смак і зовнішній вигляд, сформований упаковкою.

Дослідженнями доведено, що 53% всіх покупок здійснюються під впливом імпульсивного бажання. В такому випадку упаковка для виробника є чи не єдиною можливістю привернути увагу покупців. Упаковка стала своєрідним рекламним роликом. Новаторство в упаковці може надати компанії значні переваги над конкурентами. І в той же час невдало виготовлена упаковка може дратувати покупців, внаслідок чого знизяться обсяги продажу.

Основним розхідним матеріалом для пакування і фасування ковбасних виробів є оболонка. Технічний прогрес у галузі виробництва поліамідних оболонок і флексографічного друку дає змогу втілити оригінальні ідеї в упаковці ковбасних виробів. Адже, щоб гарантовано потрапити до кошика споживача, ковбаса має відрізнятися не лише високими смаковими якостями (які будуть оцінені вже після покупки), а й виграти своєрідний «конкурс краси» у своїх не менш яскравих конкурентів.

З розвитком технологічного процесу виробництва впроваджуються нові методи і способи залучення покупців. Для пакування ковбасних виробів стали використовувати спеціальні додаткові матеріали. Нині, наприклад, неабияким попитом користується обв’язувальний матеріал (шпагат).

Виробництвом обв’язувальних шпагатів в Україні займаються два підприємства. На одному з них «ТВІСТ АТІК» (м. Старий Самбір, Львівська обл.) побував наш кореспондент.

– Наше підприємство, – розповідає директор Марія Литвин, – створене  2001 року. На той час виробники м’ясоковбасних виробів користувалися імпортними пакувальними матеріалами. Тому ми вирішили організувати вітчизняне виробництво таких матеріалів, зокрема обв’язувального шпагату. Створивши команду у складі технологів, технічних працівників, закупили російське обладнання і за півроку шпагату польського виробництва в Україні не стало. Є у нас конкурент, але це вітчизняний виробник – ТзОВ «Верітек» в Харкові, до того ж ринку вистачає на всіх.

Наша фірма уже протягом двох перших років досягла значного успіху у продажі продукції практично на всій території України. Запорукою цього успіху був правильний вибір стратегії реалізації продукції – ми не намагалися працювати з м’ясопереробними підприємствами напряму. У когось це може викликати подив, мовляв, без посередників – вигідніше. Можливо для когось це й так. Але не для нас. Річ у тім, що у кожному з регіонів є по кілька сотень малих і великих м’ясопереробних цехів і щоб працювати з кожним із них напряму, треба мати величезний штат. Інакше всіх не охопиш. Тому ми в кожному регіоні стали налагоджувати співпрацю зі спеціалізованими гуртівнями. На той час це були невеликі підприємства як торгували всім, починаючи від м’яса і закінчуючи духмяним перцем. В асортименті були і оболонки, і петлі, і кліпси, і обв’язувальні матеріали, і спеції, і різні добавки та поліпшувачі смаку і навіть деякі вузли до обладнання. Ми склали з ними дилерські угоди з прийнятними умовами, зазначивши, що ми в цьому регіоні з м’ясопереробними заводами не працюємо, а представляємо свою торгову марку через них. Наше підприємство надало їм знижки в розмірі 10–15% від роздрібної ціни, а вони зобов’язалися забезпечити нам певний рівень продаж. Такий шлях сприяв нашому активному розвитку та росту ринку пакувальних матеріалів загалом.

Тепер щодо якості. Ми використовуємо натуральну сертифіковану сировину – білу і фарбовану бавовну, яка надходить із Узбекистану та Туркменістану через українських трейдерів. Незважаючи на наявність сертифікатів, сировину перевіряємо в лабораторії, адже вироби з неї використовують при виробництві харчових продуктів.

Для підвищення розривного навантаження (армування) використовуємо кольорову поліпропіленову нитку. Технологія виробництва, розроблена нашою фірмою, дає змогу виготовлять шпагати двома методами: одинарного кручення (кручені шпагати та нитки) і подвійного кручення (виті шпагати та нитки). Завдяки технології подвійного кручення, нитки в шпагаті не розкручуються, кольорова нитка не відділяється окремо від структури шпагату, а колір залишається насиченим та яскравим. Технологія одинарного кручення забезпечує такий якісний показник, як об’ємність шпагату. Тому при ручному обв’язуванні м’ясного виробу він не пошкоджує ковбасну оболонку і не травмує руки в’язальника.

Результати, зібрані під час проведених маркетингових досліджень, підтверджують, що ковбасні вироби з використанням шпагатів мають високий  попит тому, що асоціюються у більшості пересічних покупців з натуральним продуктом.

На жаль, економічна ситуація в країні є такою, що подальші стратегічні плани складати вкрай важко. Тому зупинюсь на тактичних. Аналіз ринку за останні два–три роки свідчить про наявність тенденції до переходу м’ясопереробників на виробництво продукції преміум-сегментів, тобто м’ясоковбасних виробів із дорогої сировини із застосуванням новітніх технологій. Зрозуміло, що собівартість такої продукції вища, відповідно і роздрібна ціна, адже це вищий сегмент. Виробники використовують додаткові матеріали для привабливості цього недешевого продукту, а також для того, щоб цей продукт вигідно відрізнявся від аналогічних виробів колег. Тому ми більше уваги надаємо виготовленню обв’язувальних матеріалів преміум-сегменту виключно із фарбованої бавовни. З технологами м’ясопереробних підприємств розробляємо так звані кольорові гами обв’язувальних шпагатів, які можна підібрати під конкретну оболонку, під конкретний вид продукції, щоб вона могла відрізнятися від продукції конкурентів. Успіх наших клієнтів – це й наш успіх. Обсяги продаж таких видів шпагатів та ниток втричі менші, ніж звичайних для масового споживача. Однак у наш час на продукції широкого попиту стало  складно заробляти, бо масові продажі зменшилися.

Протягом перших років своєї діяльності виробнича фірма «ТВІСТ АТІК» доставляла продукцію до торговельних мереж власним транспортом без відшкодування транспортних витрат. Це були своєрідні маркетингові вкладення. Нині у зв’язку з розвитком мережі транспортних послуг, потреба у перевезення продукції власним транспортом відпадає. Незважаючи на економічні складнощі в державі Марія Зіновіївна не втрачає оптимізму. «Це час для переосмислення минулого, – каже вона, – і для корегування наступної діяльності». Директор впевнена, прийде час і підприємства запрацюють на Україну в повну силу.

Петро ХОМИЧ

м. Старий Самбір, Львівщина