З квітня по травень середня ціна на молоко втратила майже гривню.  Переробники пояснюють все сезонністю, виробники - маніпуляціями з цифрами.

Середня ціна на молоко, яке виробляють сільгоспвиробники, падає - з 9,15 в березні до 8,50 в травні, порахували в Асоціації виробників молока. “Це звичайна практика - попит на молочні продукти падає, при тому, що виробництво молока зростає”, - говорить керівник Асоціації переробників молока Вадим Чагаровський. Але, парирує консультатнт АВМ Олена Жупінас, якби компанії хотіли підтримати попит на молочні продукти, вони б знизили ціни. Тим часом середня ціна на молоко жирністю 3,2% зростає - з 22,18 грн за 0,9 л до 22,54 грн за 0,9 л відповідно. Ця різниця й підштовхнула асоціацію подати заяву до Антимонопольного комітету України щодо необґрунтованого зниження закупівельних цін на молоко-сировину та можливої змови переробних заводів. “До АВМ звернулися керівники господарств-членів асоціації із вимогою негайно втрутитися у кризову ситуацію, спричинену стрімким та одночасним зниженням закупівельних цін на молоко-сировину по всьому ринку. Згідно нових протоколів, отриманих молочнотоварними фермами від переробних заводів, ціни на молоко від 16.04.2018 р. знизяться до 8,50-8,70 грн/кг, що складає понад 10% падіння від початку року”, - йдеться в зверненні.

Але чи проблема в монопольному зговорі, в сезонності чи є й інші фактори?

За календарем

Сезонність - традиційна для молочного ринку, говорять всі опитані Agravery.comмолокопереробні підприємства. “Населення починає випасати корів, молока стає більше, тому ціни нижче. В цей період переробники компенсують збитки зимового періоду”, - говорить Чагаровський. Як заявили в прес-службі Danon, цьогоріч вони не спостерігають такого суттєвого скорочення цін, як зазвичай. “Кожен рік є сезонність та зниження цін відповідно до сезону. Загалом по року ціни виростуть на 8-10% відносно минулого”, - прогнозує Олег Волошин, виконавчий директор ПАТ “Дубнимолоко”.  

Ця сезонність пояснюється, по-перше, періодом сухостою (відсутність лактації під час вагітності), який зазвичай випадає на зимовий період. По-друге, на вільному випасі виробництво молока стає більшим. Але це стосується лише корів населення. На фермах, де виробництво молока на корову близько 8 тис тонн на рік, сезонні коливання відсутні.

Минулоріч, за даними Світового банку, в Україні було вироблено 10 млн тонн молока. З них - 70% в господарствах населення. І ця доля поступово зменшується - ще в 2010 році, за даними Держстату, з вироблених в Україні 11,3 млн тонн частка населення була більше 80%. Частково це пов'язане із зменшенням числа корів - за останні сім років поголів'я в населення зменшилось на 20%, а в сільгоспвиробництвах на 17%. “Але якщо врахувати, що середній надій на ферму зріс з 5666 л в 2016р до 6012 л в 2017р., то ми побачимо, що залишились більш ефективні ферми”, - говорить Олена Жупінас.

Якщо ж говорити про переробку, то її переважно забезпечують саме промислові ферми. За даними Світового банку, якщо 100% молока з ферм йде на переробні підприємства, то від населення туди потрапляє лише 16% - решта осідає по місцевих ринках та споживається самими селянами. За даними АВМ, минулоріч було перероблено 4,2 млн тонн молока, з яких 2,7 млн з ферм.

“Саме тому виробники молока й не можуть зрозуміти, чому вони мусять отримувати за молоко тієї ж кількості та якості менше грошей, враховуючи що навесні їх витрати на корми зростають. Наприклад до появи нового врожаю зростає ціна на фуражні зернові та шрот”, - говорить Олена Жупінас. За її даними, ціна шроту зросла в квітні майже в двічі в порівнянні з січнем.   

Різниця в розвитку

В Асоціації зауважують, що ціну сильно знизили не всі переробники. Ті, хто працює переважно з фермерськими господарствами та має довгострокові контракти, зменшили ціни на лічені відсотки. Як, наприклад, розповіли Agravery.com в прес-службі “Рошен”, їх молочний завод заготовляє районі 520-540 т. щодня та знизив ціну на молоко в квітні в порівнянні з березнем на 4-5%. Більш-менш стабільну ціну закупівлі отримують і компанії, які виробляють молоко класу екстра, що постачається на заводи, які виробляють цільномолочну продукцію, особливо для дитячого харчування або ту, що йде на експорт. Адже, молока екстра на українському ринку і так не вистачає – за підсумками 2017-го, говорять в АВМ, це лише 16,4% від загального об'єму молока, що надійшло на переробку.

Слідувати за сезонним фактором переробників змушують і ціни та обсяги збуту на світових ринках. Попит на молочні жири в світі є - за даними infagro.com.ua, масло європейського виробництва з початку року подорожчало на чверть, в Новій Зеландії — на 15%, в США — на 10%.Ріст ціни на масло в Україні теж приблизно 10%. А ось з молочними білками трохи важче. “Попри російське ембарго, українські переробники постачали в сусідню країну сирний продукт - минулоріч 60 тис. тонн його “поїхало” в Білорусь та розчинилося в РФ. Зараз росіяни зупинили це”, - говорить Чагаровський, за словами якого тепер переробникам треба шукати нову сферу застосування сировини. Нагадаємо, що наприкінці квітня прес-служба Мінсільгоспу Росії повідомила про нараду з начальником головного управління зовнішньоекономічної діяльності міністерства сільського господарства і продовольства Білорусі Олексієм Богдановим щодо погодження обсягів поставок молочної продукції, а також питань контролю за її якістю і ціною для обмеження доступу на ринок сирних продуктів. Замінити другу складову в парі “масло-сирний продукт” може сухе молоко. Але майже до кінця квітня ціни на нього падали - в другій половині квітня в ЄС СЗМ харчове коштувало 1600-1750 $/т, кормове — 1400-1600 $/т.

“Щоб мати прибутки, виробляючи пару сухе “молоко-масло”, сировину треба купувати по 8 грн/л, а для виробників це нижче рівня собівартості адже після відміни спец режиму по сплаті ПДВ сільгоспвиробники перераховують його до бюджету, а не залишають на розвиток, як це було раніше”, - говорить Олена Жупінас. За її словами, основне протиріччя у стосунках виробники-переробники впирається в те, що рівень розвитку перших набагато випереджає других. Якщо в середньому ферми зробили значний стрибок, то переробники доволі довго розраховували на дешеве молоко від населення. В наслідку, з 218 переробників 60% молока переробляє 10 компаній, що керує 31 заводом. “За роки незалежності було побудовано лише два заводи - у Білій Церкві та Вінниці, та реконструйовано близько 20”, - говорить консультант АВМ. За її словами, в більшості переробники не можуть постачати на світові ринки молочний жир, розчинне сухе молоко, сивороточні білки, яких потребує ринок та які мають більшу ціну.

Проблема й в тому, що найбільший в Україні завод переробляє 400 тонн на добу, в той час коли найбільш ефективно переробляти від 1 тис. тонн. За даними Світового банку, середній переробний завод в Україні має високий рівень фіксованих витрат, що зменшує рентабельність та обумовлює падіння закупівельних цін на молоко.

Стриманий розвиток

Поки диспропорція не буде зменшена, розвиток молочарства виглядає сумнівним як з точки зору виробників, так і з точки зору розподілення державної підтримки. “Різниця в цінах між ґатунками мізерна - від 4% до 13%, а це не спонукає господарства працювати над якістю виробленої сировини”, - говорять в АВМ.

Але постійні коливання цін змушує виробників обережно ставитись до перспектив розширення виробництва. “За місяць ціна упала на 9,5 до 8,5 грн/л. Зараз посівна, ЗЗР, добрива,  техніка подорожчали. Тож для нас стає вибір - продавати в новому році зерно трейдерам, чи згодовувати його коровам. Якщо ціна буде не менше 9 грн/л, то буде вигідно згодовувати. Як ні, то продавати”, - розповів  Павло Трейтяк, директор СТОВ «Перемога» (Чорнухинський район, Полтавська область). За його словами, вони вибраковують непродуктивних корів, яких влітку замінять новими, але розширювати поголів’я (наразі 500 голів дійного стада - Ред.) попри попередні плани не будуть. Директор ТОВ «Кищенці» Корнеліс Хузінха, який взимку говорив, що протягом 2-3 років має збільшити поголів’я з 1,2 до 3,5 тисяч голів, від планів не відмовляється, але впевнений, що такі стрибки ніяк не сприятимуть наступним інвестиціям.

Інша справа, що держава цьогоріч запланувала виділити цьогоріч на будівництво і реконструкцію комплексів для тварин 2,5 млрд грн, та здешевити утримання корів на 2,5 тис. грн громадянам та 1,5 тис. грн підприємцям. “Немає сенсу виділяти кошти на будівництво нових МТФ, якщо існуюче молоко нема куди дівати”, - говорить Олена Жупінас. За її словами, краще підтримати споживання молока, яке, за даними Світового банку, за останні 20 років скоротилось на чверть. Одним із виходів в АВМ бачать зниження ставки ПДВ на сире молока та готові молочні продукти з існуючих 20% до 7-10%. Що зробить молочні продукти більш доступними для українців.