Аграрії хочуть розвитку своїх свиноферм. Для цього їм самотужки доведеться дописати прогалини в екологічному законодавстві.

Щороку споживання свинини у світі росте на 1%, або на 1 млн тон м’яса. Україна розраховує на свою частку і на світовому ринку м’яса, говорить президент Асоціації свинарів України Артур Лоза. Його оптимізм підкріплюється даними митної статистики ДФС: якщо у 2016 році експортували 3,1 тис т на $5,2 млн дол, то у 2017 році – 4,92 тис т на $10,52 млн. Підготуватись до «ривка» українські свинарі змогли завдяки росту цін на внутрішньому ринку країни, розповідає віце-президент АСУ Оксана Юрченко. Якщо у 2016 році ціна живця була на рівні 30 грн/кг, то з другої половини 2017 року на рівні 45-50 грн/кг. Накопичені прибутки виробники стали вкладати у розвиток своїх господарств, зокрема у реконструкцію наявних комплексів або ж побудову нових ферм. У Мінагрополітики нарахували 59 таких проектів. У АСУ очікують, що до кінця 2018 року розширять свої масштаби мінімум 180 із 500 промислових свинокомплексів.

Але експерти побоюються, що розвитку свинарства в Україні можуть завадити чиновники. В рамках чинного законодавства.

У травні цього року Держпродспоживслужба почне перевірку 102 тваринницьких господарств. Інспектори з’ясують, як підприємства дотримуються норм якості харчової продукції та ветеринарної безпеки. Критерії перевірок свинарських ферм задані законом №2059 «Про оцінку впливу на довкілля», деталізує експерт проекту USAID «Агросільрозвиток» Юрій Оглашенний.

Цей закон ухвалили у травні 2017 року. Документ набув чинності 18 грудня 2017 році. Ринок та екологічні експерти досі не розуміють, як виконувати закон №2059, нарікає президент Всеукраїнської громадської організації «Жива планета» Світлана Бєрзіна. Але чиновники уже встигли навідатись на 200 підприємств, зокрема аграрних, і оцінити їх вплив на довкілля, розповів очільник Мінекології Остап Семерак.

Свиней категоріями лічать

Закон «Про оцінку впливу на довкілля» має дві головних новації, каже голова комітету громадської ради при Мінекології Олег Картавцев. Перша – документ визначає, які саме «екологічні» параметри мають контролювати чиновники. Йдеться про шумові, вібраційні, світлові та теплові види забрудення. Друга новація – ці параметри має описувати виключно акт оцінки впливу на довкілля, який прийшов на заміну екологічній експертизі. В такому документі підприємці також мають описувати цілі своєї діяльності, та пояснити, як будуть усувати можливі ризики для довкілля. Картавцев також наголошує, що акт оцінки впливу на довкілля чиновник має або підписати, або ж надати аргументовані пояснення. За першу спробу «завернути» документ службовців покарають штрафом у 6 тисяч гривень, за другу – штрафом у 10 тисяч гривень, та забороною рік працювати у державних органах.

Закон №2059  також впорядковує процедуру екологічних інспекцій підприємств, зокрема свинарських, додає Юрій Оглашенний. Зокрема, перевірка має відбуватись за ухваленою формою акту. Візит інспекторів на об’єкт має фіксуватись на відеокамеру. Перевірки мають відбуватись без будь-якого попередження: виробник знатиме лише, скільки раз на рік його має перевірити екоінспекція або Держпродспоживслужба.

Далі у законі «Про оцінку впливу на довкілля» починаються неузгодженості. Зокрема, документ розділяє промислові об’єкти на дві категорії оцінки впливу на довкілля. У чому різниця між цими двома категоріями, законодавці не пояснили. Зате визначили, що до першої категорії належать свинокомплекси, що мають від 3 тисяч місць для свиней понад 30 кілограм, до другої – від 1 тисяч місць для свиней понад 30 кг. При цьому законодавці жодним чином не пояснили, як вимірювати критерії впливу на довкілля, нарікає Світлана Бєрзіна.

Через те, що критерії оцінки впливу незрозумілі, свинарі не лише не розуміють, як виконувати закон. Вони також не розуміють, як поводитись з відходами чи побічними продуктами своєї роботи, бідкається Артур Лоза. Зокрема, розповідає очільник АСУ, виробникам свинини не зрозуміло, як потрібно утилізовувати гній. Такий ресурс вважається забруднювачем, хоча є сировиною для органічних добрив. Аграрії хочуть налагодити переробку гною відповідно європейським стандартам, але не знають чим керуватись – законодавство досі не деталізоване. Аналогічна проблема – з утилізацією трупів свиней, додає Лоза. Законодавство вимагає, що тіла тварин потрібно спалювати на ветсанзаводах. Але такі підприємства в Україні зараз не працюють.

Доповнений закон

Службовці Держпродспоживслужби «згладили» неузгодженості законодавства і так спростили роботу аграріям, каже Оглашенний. Зокрема, чиновники установи виписали акти, за якими свинарі мають контролювати свою діяльність, аби не шкодити довкіллю та безпечності своєї продукції. Зокрема, виробники зобов’язані контролювати безпеку води, яку використовують на виробництві. Також – контролювати якість сировини та надійність її постачальників.

Але при цьому неясно, як свинарям контролювати гігієну персоналу ферм, і в яких санітарних умовах потрібно утримувати тварин, щоб знизити вплив на довкілля. Також – як саме і на якому програмному забезпеченні потрібно обчислювати показники забруднення природи, нарікає Бєрзіна. На її думку, свинарі можуть самостійно вийти із такої ситуації. За законодавством, профільні асоціації можуть розробляти методичні настанови для своїх учасників. «Методички» можуть пояснювати, якими мають бути допоміжні і технологічні процеси на виробництві, щоб відповідати чинному законодавству.

Віце-президент АСУ каже, що свинарі уже більше року працюють з Мінекології та Мінагрополітики, аби виписати чіткі та некорумповані норми екологічного контролю. Головна проблема – узгодити побажання агросектору із нормативними актами міністерств. «Звісно, можна просто скопіювати європейське законодавство, але ж воно не стикується з реаліями України», - наголошує Юрченко. Аграріям навіть довелось просити президента Петра Порошенка, аби той у жовтні 2016 року ветував законопроект 2009а-д «Про оцінку впливу на довкілля», аби виграти час на розробку «правил гри», коментує функціонер.