Україна могла б стати лідером на ринку овочів. Якби не шість "але". Але все ж таки можливості ще є. 

Не можна однозначно сказати, що овочівництво в Україні розвивається. Так, Україна вважається аграрною країною з відповідними кліматичними умовами, вологістю і станом грунтів, де вирощування овочів напрошується саме по собі. А географічне розташування буквально «кричить» про необхідність створення конкурентного локального ринку з орієнтацією на експорт. Це і сусідство з величезним європейським ринком і Польщею, яка змогла стати регіональним лідером у вирощуванні плодоовочевих культур, і вихід до моря для далеких поставок (особливо на Близький Схід і Північну Африку). Національні та міжнародні експерти називають Україну одним з майбутніх лідерів з виробництва продовольства в світі, поряд з США, Канадою, Росією і Білоруссю. Однак за майже 27 років незалежності хоча б наблизитися до цього потенціалу поки так і не вдається.

Причин того, чому нам все ще не вдається вийти в лідери, кілька і їх можна розділити на дві групи. Перша група - причини загального характеру, які зачіпають не тільки овочівництво, а й інші сегменти агропромислового комплексу.

Відсутність ринку землі. Через мораторій на продаж сільськогосподарських земель, підприємства не мають можливості самостійно скуповувати землю і розвивати бізнес в довгостроковій перспективі. Той факт, що Україна залишається країною без ринку землі поряд з Кубою, Венесуелою, Таджикистаном і Конго, говорить сам за себе. Без врегулювання прав власності на землю в Україні ми взагалі не можемо говорити про якісь перспективи в сільському господарстві.

Економічна криза в країні. Звичайно, криза - комплексне поняття, але якщо говорити безпосередньо про розвиток підприємств, то головним його аспектом залишається відсутність доступного кредитування. Відсоткова ставка, яка і до 2013 року була досить високою, протягом 2015 початку 2016 року перевищувала 20%, що фактично вбивало потенціал, який кредитування може дати вітчизняному бізнесу. На сьогодні НБУ змушений тримати ставку високою в умовах інфляційного таргетування, а тому будь-який чинник, який може викликати зростання цін, автоматично відіб'ється на потенціалі залучення кредитних ресурсів.

Другим наслідком економічної кризи стала різка девальвація національної валюти і, як наслідок, зростання собівартості вирощування овочів. Йдеться як про обладнання для посадки, збору і зберігання, так і про безпосередньо насінні і хімікати, які в Україні в основному імпортуються.

Відсутність належної державної підтримки. У нормальних умовах бізнес повинен розвиватися самостійно, проте аграрний сектор швидше виняток, оскільки він є ключовим у визначенні продовольчої безпеки держави. Тому державні дотації аграріям щороку викликають гарячі обговорення. На сьогоднішній день державна підтримка в сегменті овочівництва обмежується пільговим кредитуванням і окремими програмами фінансування, найчастіше у співпраці з міжнародними донорами. Велика частина підтримки АПК йде на виробників зернових і зернобобових, що істотно обмежує можливість для розвитку виробників культур з більш високою маржинальністю.

Що ж стосується безпосередньо вузькоспеціалізованих чинників, то вони багато в чому є наслідком дії перших факторів. Але їх розуміння необхідно для формування цілісної картини ринку і кроків для виведення овочівництва з глибокого застою.

Переважна більшість українських овочів вирощуються домогосподарствами і скуповуються трейдерами і переробниками. Згідно з даними державної служби статистики, підприємства вирощують менше 4% овочів в Україні. З одного боку, це пояснюється тим, що повноцінне господарство, яке б вирощувало і зберігало овочі, має досить високий поріг входу. Скуповувати ж готовий продукт у населення простіше, знімаючи з себе витрати на утримання співробітників і безпосередньо оренду землі. Однак з іншого боку це не дає збільшувати технологічність виробництва, і великі підприємства просто не будуть з'являтися.

Низький розвиток ринку насіння. За даними профільних асоціацій, 96,7% насіння овочів, сертифікованих в Україні, голландського походження. Частка українських ледь перевищує 3%. Зрозуміло, що в домогосподарствах далеко не все насіння сертифіковані, що відбивається на тіньовій складовій ринку. При цьому розвиток локального ринку насіння залишається критичним для забезпечення внутрішніх потреб овочевого сектору АПК, і той факт, що переважна більшість насіння імпортується, підтверджує слабкий технологічний розвиток ринку.

Відсутність сучасних технологій зберігання, пакування та транспортування. Ця проблема впирається в проблеми, викликані економічною кризою в Україні. Тривала відсутність стимулів, необхідних для розвитку галузі, призвела до того, що обладнання для овочівництва в Україні не виробляється і потрібно імпортувати. Грає роль і відсутність можливості довгострокового планування на ринку, і девальвація гривні. А оскільки овочі швидко псуються, їх неможливо перевозити на великі відстані, не кажучи вже про експорт.

Результатом впливу цих факторів стала відсутність лідерів ринку - великих підприємств з повним комплексом виробництва овочів і продуктів переробки. А такі компанії повинні задавати тон всьому ринку і створювати конкуренцію, яка є двигуном розвитку ринку.

Якщо говорити про показники розвитку ринку овочів в Україні, то він розвивався - не стільки завдяки, скільки всупереч всім цим факторам. На сьогоднішній день в Україні виділяється 12 ключових овочевих культур. Це картопля, огірки, помідори, капуста, буряк, морква, цибуля, часник, перець, кабачки, баклажани і гарбуз. З цих 12 культур 9 показали зростання в період 2010-2016 рр., Навіть без урахування непідконтрольних Криму і Донбасу. Зростання цей було забезпечено двома ключовими факторами:

- збільшення врожайності. Це стало можливим за рахунок поліпшення якості посівного матеріалу і природного технологічного прогресу в обробці і застосуванні ЗЗР.

- збільшення експортного попиту на продукцію. Попит, наприклад, на українські моркву і цибулю виріс, а тому і можливостей для вирощування стало більше.

Найбільший приріст показали кабачки, морква і часник.

Скорочення спостерігалося в сегменті огірків, помідорів і капусти - багато чому саме за рахунок того, що великі господарства знаходилися в Криму, - компанія «Кримтеплиця» була одним з найбільших овочівників в країні. З іншого боку - позитивну динаміку показують сегменти тепличних огірків і помідорів. Кожен з них з 2010 року зріс більш, ніж в два рази, і продовжує рости, оскільки теплиці забезпечують більш одного врожаю в рік, згладжують вплив погодних умов і розтягують сезон для овочівників.

Ще один сегмент, який показував постійне зростання, - це органічні овочі. Їх вирощування для дрібних фермерів не є значно дорожчим, ніж вирощування звичайних овочів, проте вартість набагато вище. Цей тренд продиктований збільшенням попиту на здорове харчування і простежується як в Україні, так і за кордоном. Підприємствам з ліцензією «Органік» набагато простіше налагодити експорт своєї продукції.

На сьогодні за даними профільних асоціацій ємність ринку органічних овочів щорічно зростає на 10-15 відсотків, і станом на 2017 рік становила близько 40 мільйонів євро.

Серед галузей, які показали зростання, важливо відзначити значний приріст в сегментігарбуза. Якраз-таки на нього більше за інших вплинув експортний попит. І мова йде не тільки про гарбузі як плоді, але також і про насіння гарбуза і олію.

Для активного розвитку галузі в майбутньому будуть потрібні не тільки рухи держави для регулювання галузі, а й довгострокове планування для самих інвесторів, пов'язане з розширенням асортименту продукції овочівництва. На сьогодні я бачу три перспективних тенденції на ринку, які будуть проявлятися при будь-якому сценарії.

1. Виробництво продуктів переробки. Я вважаю гарбуз зразком того розвитку овочівництва, яке на сьогодні може активно проходити в Україні. І це має стосуватися не лише гарбуза. Для повноцінного розвитку галузі необхідний розвиток виробництва продуктів переробки. Перший і найбільш доступний варіант - це виробництво овочевої консервації, консервованих овочів, паст і соусів, для картоплі - крохмаль, для перцю і часнику - сегмент спецій.

Також продуктами переробки можна вважати овочі тривалого зберігання - сушені та заморожені. Вони можуть зберігатися цілий рік і застосовуватися у виробництві самих різних продуктів харчування.

2. Орієнтація на експорт. Для розвитку бізнесу, успішної конкуренції не тільки на внутрішньому ринку, але і за кордоном, потрібно підходити більш комплексно - сертифікація в країнах ЄС набагато жорсткіша, а тому і насіння, і хімікати, повинні регулюватися, що також коштує грошей. Однак при сприятливій ситуації на валютному ринку поява експортоорієнтованих овочівників більш ніж можливо. Ще сильніше цей тренд виглядає в синергії з попереднім - відправка продуктів переробки несе менше ризиків і має більш високу маржу.

3. Перехід невеликих фермерів в нішеві сегменти. Одним з нішевих є сегмент органічних овочів. Однак це питання потрібно розглядати в комплексі. Деякі овочі приносять більше прибутку, однак попит на них не такий високий, як на традиційні, найбільш популярні в Україні. Але, по-перше, нішевими ці сегменти є і за кордоном, і при успішному налагодженні експорту можна заробити більше, і по-друге, унікальна пропозиція завжди створює попит і завжди можна знайти нові ринки збуту. Цей відхід не буде масовим, тому що для вирощування нішевих овочів все ж потрібні певні знання і вміння, але, як показує світова практика, такі сегменти завжди є долею невеликих фермерських господарств.

У найближчі кілька років ми очікуємо продовження тих тенденцій, які спостерігаються на ринку на даний момент, і ключовим у розвитку овочівництва в Україні буде збільшення обсягів державної підтримки та відкриття ринку землі.

Подальше зростання в цілому можливе і без різких змін в державному регулюванні галузі. Однак для росту необхідні свої драйвери. Для всіх них потрібні інвестиції у випадку з орієнтацією на експорт і логістикою - транспорт і овочесховища, у випадку з нішевими культурами - знання і технології.

Підводячи підсумок, можна сказати, що продовольство буде розвиватися, хоча б за рахунок зростання світового населення і високого потенціалу України для вирощування овочів, тому на сьогодні прогноз зростання галузі складає близько 3-5 відсотків щорічно.