22 травня 2012 року Верховна Рада України прийняла в першому читанні проект Закону №10456 “Про внесення змін до статті 3 Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” щодо регулювання закупівельних цін на молоко, який пропонує внести молоко у список об’єктів державного цінового регулювання. Він передбачає, що переробники повинні здійснювати розрахунок за молоко впродовж семи банківських днів. На думку експертів і учасників ринку, такі законодавчі ініціативи можуть призвести до подорожчання молокопродуктів і відтоку інвестицій у галузь. 

Наслідки заборони експорту сирів до Російської Федерації були негативними для всієї молочної галузі. Підприємства, виробництво яких було орієнтоване на експорт сирів до РФ, зменшили обсяги закупівлі молока, що разом із сезонним збільшенням пропозиції молока (та відповідно сезонним зменшенням цін) негативно вплинуло на ринок. Відповідно до даних Держстату, за січень-квітень 2012 року всіма категоріями господарств було вироблено 3 млн. т молока, тоді як за аналогічний період минулого року обсяги виробництв становили 2,9 млн. т., - повідомляє UBR.UA.

Для сільгосппідприємств середня по країні ціна у квітні 2012 року була 3 грн./кг у порівнянні з 3,5 грн./кг у лютому, для господарств населення - 1,8 грн./л проти 2,5 грн./л. Для багатьох гравців ринку виробництво молока стало збитковим, оскільки собівартість варіює в діапазоні 2,3-2,5 грн. /кг.

Крім заборони експорту, вагомою причиною зниження цін на сире молоко є висока сезонність виробництва в Україні. Суттєве зростання виробництва молока припадає на квітень-серпень, відповідно, в цей період ціни на ринку щороку знижуються. Зниження цін – загальноєвропейська тенденція, однак порівняно з іншими країнами в Україні сезонність виробництва вкрай надмірна, що є причиною екстремальних цінових показників сирого молока.

Цього року до проблеми сезонності додалися ще й скорочення попиту на зовнішніх ринках на молокопродукти (зниження світових цін), що призвело до зменшення обсягів експорту молокопродуктів з України і зростання пропозиції сирого молока, а також нестача обігових коштів для закупівлі молока у сільгоспвиробників (при виробництві сиру кошти від реалізації продукту надходять через 4 місяці і більше).

Замість того, щоб вирішити таку низку нагальних проблем та врятувати молочну галузь, законотворці планують, навпаки, їх додати. Зокрема, законопроект №10456 “Про внесення змін до статті 3 Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” щодо регулювання закупівельних цін на молоко" передбачає, що переробники повинні розраховуватися за молоко впродовж 7-ми днів з моменту його поставки на підприємство. Разом з тим, у даній редакції проект Закону передбачає розрахунок з переробниками зі сторони оптової і роздрібної торгівлі лише за молоко оброблене рідке, яке становить 8 % у структурі промислової переробки молока. При цьому 92% молока-сировини використовується для виробництва інших молочних продуктів, зокрема так званої складської групи - сухе знежирене молоко, сухе цільне молоко, масло, а також сири та інші продукти тривалого зберігання.

"На сьогоднішній день переробні підприємства є заручниками ситуації, коли відтермінування платежів з боку роздрібної мережі по значній кількості молокопродуктів становить 30-60 днів. Таким чином, вимога розраховуватися з постачальниками молока-сировини в семиденний термін і водночас набагато триваліший термін розрахунків із переробниками – до 60 днів – вимагатиме залучення кредитних ресурсів для закупівель молока, що своєю чергою негативно позначиться на собівартості готової продукції та фінансовому стані молокопереробних підприємств", – зазначив президент Асоціації "Український клуб аграрного бізнесу" Алекс Ліссітса.

За словами фахівця, такі зміни у законодавстві спричинять вимушене скорочення обсягів закупівлі молока на переробку внаслідок дефіциту обігових коштів або ж більш стрімке зниження закупівельних цін. Водночас внаслідок додаткових витрат на обслуговування кредиту для закупівлі молока на рівні 4% вартості молока може відбутися зростання цін на готову продукцію та скорочення обсягів виробництва молочних продуктів.

"До того ж, вимивання обігових коштів негативно позначиться на інвестиціях у розвиток молочної галузі, зокрема, розширення та модернізацію виробничих потужностей, покращення якості продукції, системи дистрибуції тощо. Крім того, прийняття даного законопроекту – це пряма загроза банкрутства сільгосппідприємств і молокопереробних компаній", – додав Алекс Ліссітса.

Джерело: Український Бізнес Ресурс