Віталій Ковальчук: «Кооперування – це довіра та готовність до компромісів»

Тема молочної кооперації останніми роками в усіх на вустах. Час диктує і виробникам молока, і переробникам гуртуватися, адже так легше долати і хронічні проблеми галузі, і нові виклики. Багато учасників ринку і експерти кажуть про хороші перспективи кооперації в Україні. А у світі кооперативний рух давно став потужним двигуном молочної індустрії. На цьогорічному молочному конгресі ця тема була провідною.

Втім, серед учасників конгресу були й господарники, які вже перейшли від слів до діла, – такий шлях обрав «Тернопільський молокозавод» (ТМ «Молокія»). Це – чи не перший в Україні проект співпраці молокозаводу із господарствами «Дзендзелівське» та «Кищенці», які постачають тернопільчанам сировину екстра-класу. В перспективі підприємство планує вийти на закордонні ринки збуту. У голови правління Віталія Ковальчука ми попросили поділитися результатами такого кооперування із виробниками молока.

– Кооперування аграріїв в Україні – й у нашому Західному регіоні зокрема – має давню історію. Тож варто її пригадати, а ще краще − вивчати сучасний досвід тих країн, де створені потужні молочні кооперативи, − Польщі, Німеччини, брати приклад із провідного гравця на світовому ринку молокопродукції компанії «FrieslandCampina».

Перейнявшись ідеєю кооперації, ми орієнтувалися на досвід найближчих сусідів, поляків, зокрема компанії «Piatnica». Загалом у Польщі понад 50% становить кооперативна переробка молока.

Кооператив – це спільна справа, на яку погоджуються самостійні бізнеси, але котра не передбачає їхнього об’єднання, акціонування в спільну компанію. Можуть у такий спосіб гуртуватися однопрофільні підприємства – приміром, тільки виробники молока або тільки молокопереробники. Можуть ті й інші створювати спільний кооператив. Вищий рівень – об’єднання кооперативів за прикладом «FrieslandCampina» з метою отримати на світовому ринку кращі можливості для збуту продукції. І тепер практично неможливо іншим всерйоз конкурувати з ним. Якщо найбільші вітчизняні молокозаводи переробляють на рік 400-450 тисяч тонн молока, то одна кооперативна компанія «FrieslandCampina» його переробляє стільки ж, але цей показник треба ще помножити на коофіцієнт 1,68. Навіть до поляків нам ще далеко в цій справі, от і виходить, що торік ми на європейських ринках продавали масло в півтора разу дешевше, ніж скооперовані молокопереробники із сусідньої країни.

Та, власне, всі продукти на експортних ринках ми продаємо дешевше, ніж тамтешні харчовики. І через те, що українські бренди наразі не є авторитетними як продукти високої споживчої якості, й тому, що не можемо запропонувати великі обсяги продажів. Через це недоотримані кошти позначаються або на прибутках виробників, або спонукають їх купувати у фермерів дешевше молоко. Щоб уникати цього і потрібне кооперування.

Чи не найбільша складність при створенні кооперативу – психологічна: досягнення довіри між виробниками молока і компанією-переробником. Кожен хоче мати більшу вигоду, тому без взаємного компромісу діла не буде. Однак виробники молока апріорі будуть незадоволені тією ціною, котру дають за їхній продукт, який, на їхню думку, мав би продаватися дорожче. Натомість переробники завжди будуть прагнути купувати молоко дешевше. Тоді чому ж кооперація приваблива для обох сторін, які розуміють, що хтось із них все одно буде в певному програші? А тому, що в кооперативі «перетягування ковдри» на себе кожним із його членів буде поміркованішим, компроміснішим, і в кінцевому результаті така ситуація буде для них вигіднішою, ніж відстоювання інтересів кожним окремо, одноосібно. Такі компромісні узгодження укладають відповідною партнерською угодою, яка на виробників покладає відповідальність за якість та безпечність сировини. Така ж відповідальність і в переробника. Крім того, він не втаємничує від партнерів прибутки від продажу кінцевих продуктів. Обумовлюється, як партнери розподілятимуть частину прибутку.

Певна річ, власникам бізнесів треба прагнути й вміти домовлятися і відважитися на компроміси щодо засад кооперування, обов’язків та прав сторін, формування закупівельних цін, щодо відповідальності за дотримання кооперативних домовленостей та угод, щодо фінансових зобов’язань, зокрема покриття можливих збитків.

Які ми для себе бачимо вигоди в кооперуванні з партнерами-виробниками молока? Вони в стабільних його поставках, в кращій якості сировини, бо тепер не тільки ми, переробники, а й виробники молока зацікавлені в кращій якості кінцевих продуктів. Кращі можливості й для експорту продукції, а також для вдосконалення як технологій виробництва молока, так і технологій поглиблення його переробки.

А тепер про перші результати нашого кооперування із двома молочними господарствами, яке відбулося торік. По-перше, ми одразу обумовили закупівельну ціну помісячно до кінця року. Так само обговорили й узгодили, що робитимемо і з тією частиною прибутку, яку молокозавод отримає як додану вартість. Закінчився рік, все, що обумовлювалося, було виконано обома сторонами. Але важливіший інший результат: не похитнулася довіра між скооперованими партнерами. Наступний наш крок – домовитися про річну закупівельну ціну. Якщо наприкінці року з’ясується, що жодна із сторін не в програші, то наступного року узгодимо закупівельну ціну вже на п’ять років.

– Кооперування передбачає не тільки домовленості, а й взаємозалежність партнерів. У вас уже вона проявилася.

– Може проявитися. Приміром, у планах партнерів розширятися, нарощувати обсяги виробництва молока, й нам треба буде відповідно підготуватися, аби переробляти більші обсяги сировини. Нині переробляємо приблизно 350 тонн, а хочемо вийти на вдвічі більший обсяг.

– У польського кооперативу «Piatnica» одним із положень є те, що виробники повинні продавати сировину тільки партнерам. У вас також є така домовленість?

– Так. Адже стабільні поставки сировини – одна із переваг кооперації між виробниками й переробниками молока.

– Голова ради директорів Спілки молочних підприємств України Вадим Чагаровський вважає доцільнішим кооперування однопрофільних підприємств – виробників із виробниками, переробників із переробниками.

– То його думка, і вона не позбавлена сенсу, тим більше, що класична, але практика доводить, що форми і види кооперації можуть бути різними. І партнери обирають ту, яка їм видається вигіднішою, що відповідатиме їхнім можливостям і перспективам розвитку.

– Держава підвищує вимоги до якості молока. Це не спричинить скорочення обсягів молока загалом? Не позначиться на ваших планах?

– Не думаю, що виробництво молока в країні з другого півріччя зменшиться. А щодо нашого кооперативу, то партнери вже давно постачають нам молоко екстра-ґатунку. Другосортного використовуємо дуже мало й то тільки тому, що маємо й позакооперативні зобов’язання.

Компанії «Дзендзелівське» та «Кищенці» щоденно постачають заводу 40 тонн якісного молока. Проте «Молокія» нині зацікавлена в більших обсягах і, як продемонструвала підписана корпоративна угода, готова возити його навіть з Черкащини. Щоб підкорити європейські ринки, таких партнерів, які забезпечили б нам достатню кількість молока найвищого ґатунку, нам треба значно більше, ніж маємо зараз. Адже плануємо експортувати не лише суху продукцію, а й йогурт і кефір. Кефір став в Європі трендовим продуктом, як і фруктові йогурти без цукру на основі фруктози, виробництво яких налагодила «Молокія». Ми в європейському тренді, розташовані неподалік зони ЄС, періодично переймаємо тамтешній досвід. Це вселяє оптимізм щодо успішного виходу на їхні ринки. Розуміємо, яка там конкуренція і що легко нам не буде. Однак нині наші технології не поступаються європейським.

Анатолій Задорога