Одним зі шляхів підвищення ефективності й конкурентоспроможності підприємств харчової й переробної промисловості є раціональне використання біоенергетичного потенціалу, що міститься в органічних відходах.

Нині більшість переробних підприємств змушені будувати очисні споруди для очищення й утилізації відходів виробництва й витрачати кошти на їхнє утримування; платити екологічні платежі й штрафи; використовувати свою територію для зберігання відходів і, відповідно, платити за землю; одержувати зауваження від населення, обуреного неприємними запахами і забрудненням ґрунтових вод.

Важливою проблемою для підприємств є зростання цін на енергоносії. Але у кожного підприємця є можливість побудувати власну «газову свердловину», що переробляє відходи шляхом анаеробного зброджування для одержання біогазу, електроенергії, тепла або холоду, очищеної води, вуглекислого газу й біодобрив.

Зазвичай біогаз містить 50–70% метану, 30–50% вуглекислого газу й близько 1% домішок. Використовують його для виробництва електроенергії, тепла, холоду, а після очищення – для заправлення автотранспорту.

Перевагою біодобрив є доступність поживних речовин для засвоєння рослинами, їхня збалансованість, екологічна чистота, відсутність патогенної мікрофлори тощо. Застосування цих добрив підвищує врожайність, дає змогу перейти на «органічне землеробство». Будівництво традиційних очисних споруд потребує значних капіталовкладень, водночас біогазові технології дають змогу зробити очисні споруди прибутковими.

Такі установки можна споруджувати на кондитерських фабриках, олієжиркомбінатах, молокозаводах, цукрових й спиртових заводах, підприємствах з переробки риби, овочів і фруктів, пивзаводах тощо. Сучасні технології дають змогу переробляти відходи різного походження й складу.

Розглянемо переробку найпоширеніших видів органічних відходів харчової промисловості.

• Відходи олієжирового комбінату містять мезгу, кукурудзяний екстракт, соапсток, фільтрат зі станції пропарювання, відпрацьований кізельгур, аспіраційну мучку тощо. Такі відходи складно очистити традиційним методом, а от завдяки біогазовим технологіям шляхом ферментації із цим завданням можна легко впоратися, також вирішивши проблеми з енергозабезпеченням.

Виробничий комплекс з кількістю відходів 23 000 т/рік може одержати на рік 4 500 000 м³ біогазу, 21 000 т рідких біодобрив, 7 000 т твердих біодобрив.

• Для молокозаводів основною проблемою є переробка й утилізація значної кількості рідких стоків, які завод змушений зливати в міську каналізацію. Водночас для заводу з метою зниження собівартості продукції, крім одержання додаткових енергоресурсів, дуже важливо зменшити обсяги водоспоживання. Обидва цих завдання вирішує БГУ.

Невеликий молокозавод, який виділяє 580 тис. м³/рік стічних вод, встановивши БГУ, отримає 1,3 млн м³/рік біогазу, а застосувавши біологічне очищення за допомогою вищих рослин – ще й 520 тис. м³ чистих технічних вод.

• Особливі проблеми з відходам мають м'ясокомбінати. Їм доводиться вивозити їх на санутильзаводи для переробки й платити за це чималі кошти. У складі відходів: відходи кишкового цеху, сепарування костей, кров, відходи обвалювання голів, щетина, проблемні субпродукти тощо. Та з’ясувалося, що такі відходи – це сировина для виробництва біогазу. Особливістю БГУ для м'ясокомбінату є наявність у технологічній схемі подрібнювача й пастеризатора для санітарної обробки сировини.

М'ясокомбінат із кількістю відходів 15,8 тис. т/рік вологістю близько 20%, одержить 2,3 млн м³/рік біогазу, близько 5 тис.т/рік високоякісних твердих біодобрив, а також, після відповідного очищення, 12 тис. м³ технічної води.

• Важливою проблемою виробників спирту є поля фільтрації для зберігання спиртової барди. Вони є джерелом викидів в атмосферу газів з неприємним запахом, забруднюють воду і займають великі корисні площі, до того ж необхідно платити екологічні внески. А це, своєю чергою, позначається на собівартості продукції.

Особливістю БГУ для цих заводів є те, що спиртова барда надходить у біореактор уже підігрітою. Відтак витрати на підтримання температурного режиму –мінімальні. БГУ при цьому виконує функцію рекуператора тепла, що разом з одержанням біогазу значно підвищує енергоефективність виробництва. Тому одержання біодобрив, економія на екологічних платежах і коштах, які сплачують за землю під полями фільтрації, на 15–20% знизить собівартість продукції.

Завод з виробництва спирту з відходами 110 тис. т барди /рік може одержати на рік 6,4 млн м³ біогазу, 30 тис. т твердих біодобрив, 100 тис м³ чистої технічної води й поступово ліквідувати поля фільтрації.

• Очисні споруди картонно-тарних комбінатів потребують значних витрат. Стоки містять відходи целюлози й інших речовин, які дуже важко виділити з рідкого середовища. Традиційні очисні споруди займають значну площу, обслуговує їх бригада працівників – це справжній виробничий цех, що, на жаль, є збитковим.

Встановлення БГУ на очисних спорудах усуває всі ці недоліки. Картонно-тарний комбінат, який переробляє лише ¼ частину стоків у кількості 250 м³/год, з БГУ одержує 1900 м³/добу біогазу й забезпечує очищення води перед її скиданням у річку.

Із цих прикладів можна зробити тільки один висновок:будівництво БГУ – це ефективний спосіб утилізації органічних відходів і підвищення конкурентоспроможності підприємства. 

Ніна ГОРДЕЄНОК,

головний технолог ТОВ «Екотенк»