Держава, начебто, також підтримує точку зору українців. Адже прийнято закон «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» (№3595 від 31.05.07) і кілька постанов уряду, які створені для регулювання ГМО. Процес упорядкування біобезпеки мав би розпочатися. Але...

Коротко повторю головні недоліки закону «Про державну систему...»:

– неналежно прописані терміни та визначення. Це може призвести до неоднозначного трактування норм закону. Наприклад, ключове поняття «біологічної безпеки» є надто загальним і не зовсім відповідає меті закону;

– відсутність єдиного компетентного органу, який є відповідальним за дотримання норм безпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні, використанні й утилізації ГМО.

– відсутність регламентації класів ризиків ГМО;

– відсутність регламентації маркування продукції, яка містить ГМО, тощо.

Постанова уряду «Про затвердження Порядку державної реєстрації генетично модифікованих організмів джерел харчових продуктів, а також харчових продуктів, косметичних та лікарських засобів, які містять такі організми або отримані з їх використанням» (№ 114 від 18.02.09) також виявилася дуже слабким регуляторним документом.

Зокрема, цей документ не узгоджений і подекуди навіть суперечить з «Картахенським Протоколом про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття» й «Орхуською Конвенцією про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля».

Також Постанова суперечить статті 50 Конституції України, згідно з якою «кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення». Так, запропонована державна реєстрація не вимагає від заявника надання інформації, без якої широке використання ГМО жодним чином не може вважатися безпечним.

Процедура, запропонована в постанові, не передбачає будь-якої участі громадськості в прийнятті рішення щодо реєстрації ГМО і навіть інформування її про надходження заяви. Навпаки, стаття 7 постанови стверджує: «інформація, яка міститься в документах, що подаються для державної реєстрації продукції, є конфіденційною і не може бути розголошена чи використана в інтересах третьої сторони без згоди заявника». Цікаво, що попри звичайну практику реєстрації, в разі необхідності у додатковій інформації, реєстраторові заборонено вимагати від заявника документи, не передбачені переліком (Статтею 4) постанови. Викликає подив і безоплатність процедури реєстрації ГМО.

Згідно зі статтею 9 Постанови «Про затвердження Порядку...», «інформація, що міститься в Реєстрі, розміщується на офіційному веб-сайті МОЗ, систематично публікується в засобах масової інформації та надається безоплатно на запит юридичних і фізичних осіб». На офіційному сайті МОЗ не вдалося знайти жодної інформації про Реєстр генетично модифікованих організмів джерел харчових продуктів, а також харчових продуктів, косметичних та лікарських засобів, які містять такі організми або отримані з їх використанням.

Далі Кабмін підготував Постанову «Про затвердження Порядку етикетування харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми або вироблені з їх використанням та вводяться в обіг» (№ 468 від 13.05.09) та невдовзі її корегування «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2009 р. № 468» (№ 661 від 1.07.09).

І саме починаючи з 1 липня цього року почалася боротьба за вільний від ГМО ринок України. Виробники та постачальники харчової продукції отримали вимоги представників Держспоживстандарту провести перевірку на вміст ГМО у їхній продукції. Та звернувшись до світового досвіду, ми бачимо, що більшість генетично змінених культур представлена чотирма видами (соєю, кукурудзою, бавовною та ріпаком), і двома модифікаціями – стійкістю до гербіцидів та стійкістю до комах-шкідників.

Згідно з даними офіційного реєстру дозволених у Євросоюзі ГМО, до вищеназваних культур додається ще цукровий буряк. В українську «групу ризику» слід додати також картоплю. Це пов’язано з наявністю в Україні модифікованої картоплі ще з часів невдалої спроби Монсанто впровадити стійкий до колорадського жука ГМ сорт «Новий листок». До ГМО джерел належать окремі штами дріжджів (Saccharomyces cerevisiae) та бактерій (Brevibacterium lactofermentum). Названі мікроорганізми теж фігурують у реєстрі ЄС.

Таким чином, підозру викликає обмежена кількість сільськогосподарських культур і мікроорганізмів, які справді можна віднести до таких, що генетично модифікувались у промислових цілях.

Яким же чином контролюючі органи почали впровадження біобезпеки в Україні? Держспоживстандарт вже вимагає проведення перевірок на вміст ГМО від усіх виробників і постачальників харчової продукції незалежно від того, має сировина хоч якесь ГМО походження, чи ні. Перевірка кожної партії продукції призведе до значних витрат для підприємців, що означатиме підвищення собівартості готового продукту.

Звернемося знов до закону. Відповідно до закону «Про державну систему біобезпеки...», «продукція, отримана з використанням ГМО, – це продукція, в тому числі харчові продукти та корми, технологія виробництва якої передбачає використання ГМО на будь-якому етапі».

Таким чином, перевірці мають підлягати лише та сировина і продукція, яка хоча б теоретично отримана з використанням ГМО. А для визначення, де ж ГМО шукати, треба спочатку створити національний Реєстр генетично модифікованих організмів. Наприклад, постанова Європейського Парламенту (№1830/2003 від 22.09.03) ще в преамбулі чітко зазначає, що система так званих унікальних ідентифікаторів ГМО, за якими джерело можна відстежувати, має бути розроблена та впроваджена до початку застосування будь-яких заходів із визначення та маркування ГМО на ринку.

Створювати національний Реєстр в Україні не поспішають. Тепер же додаткових збитків зазнають усі виробники. Мене непокоїть те, що ризик для споживача внаслідок зазначеної політики практично не зменшується, а ще один засіб тиску на бізнес може бути взятий на озброєння несумлінними чиновниками.

Олексій АНГУРЕЦЬ,

координатор національної кампанії з біобезпеки та контролю біотехнологій асоціації «Зелений світ»/Друзі Землі України

Теги та ключові фрази

захичт бiологiчнои зброи, олексій ангурець біобезпека, особливості біологічної безпеки, быологычна зброя, поняття бiологiчнои безпеки та ознаки, Про біологічну безпеку, особливості маркування ГМО, біобезпека в україні презентація, закон україни про біологічну безпеку коли прийнятий, №243від 03.04.13

Більше статей за тегами

• дріжджі³¹
• крем²⁹⁴
• маркування¹⁹
• рис⁴⁸²
• сировина⁵⁷
• сіль⁹⁴
• чай²⁰⁵

�

�

   

�

�

� *

�

�

�: *

�