Про проблеми, перспективи та розвиток вітчизняного забійного виробництва розповідає комерційний директор заводу харчового машинобудування «МілаМ» Ростислав Левченко.

– Ростиславе Миколайовичу, розкажіть, будь ласка, які нині основні напрями розвитку забійних технологій в усьому світі й в Україні зокрема?

– Забійні виробництва – це насамперед об’єднання боєнь у конгломерати, які за рахунок великої кількості перероблюваної худоби одержують можливість продавати м’ясо за прийнятними цінами.

У Європейському Союзі середня вартість свинини живою вагою за останній рік зросла. Незважаючи на незначне зростання, забійне виробництво Євросоюзу на початок 2010 року прогнозує загальний обсяг забою м'яса на рівні, а це близько 20,3 млн голів. Кризові явища у економіці не надто впливають на загальні обсяги вирощування й забою тварин. Фінансові потрясіння не позначилися на купівельній спроможності європейця, тому рівень споживання м’яса тут знизився незначно. Зростання тут можливе тільки за рахунок збільшення обсягів експорту. Саме цими показниками, наприклад, Великобританія зменшила забій худоби більш ніж на 20%.

Незважаючи на незначне скорочення поголів’я, забійні виробництва стабільно працюють на ринку. Нині одним із найбільших виробників свинини в Європі є Німеччина (23,6%). А найбільшими її експортерами – Данія (8,0%) і Бельгія (4,95%). Причина не в технологіях або ціновій кон’юнктурі, а в підході до системи безпеки продуктів. Наприклад, за кожним кілограмом м’яса, переробленим у Бельгії, можна відновити стать тварини, спосіб її харчування, ветеринарну картку, день забою тощо. Тільки при такому тотальному контролі можна виробляти безпечне м’ясо й експортувати його в інші країни ЄС.

В Україні зараз спостерігається зростання поголів’я свиней на 8% – до 7,5 млн голів, скорочення кількості ВРХ на 3,6%.

– Чи доцільні забійні виробництва та які обсяги вони зможуть переробляти?

– Насамперед, треба розуміти, що збільшення поголів’я свиней не спричинить зростання попиту на бойні й устаткування для них. Цей показник суттєво залежить і від внутрішнього попиту, й від обсягів експорту м’яса. Що більше країна починає споживати м’яса, то вищий попит, а отже більша потреба у його переробці.

– Де сьогодні здійснюється первинна переробка худоби?

– Найбільшу частину обробляють невеликі бойні продуктивністю до 100 голів свиней, 20 голів ВРХ. Як правило, ці бойні тривалий час, не реконструювали, технологічні рішення й методики залишилися на рівні стандартів колишнього Радянського Союзу. Відповідно, вони постачають на ринок м’ясо, що не відповідає сучасним стандартам безпеки умовно придатного м’яса. Друга група – це бойні, які були реконструйовані або побудовані на підставі нових вимог і стандартів. Ці підприємства потребують оптимізації собівартості переробленого м’яса. Річ у тому, що бойні першої групи простіші, менш технологічні, тобто й витратна частина в них менша, ніж у нових або реконструйованих. Як наслідок, дешевше м’ясо одержують на менш технологічно оснащених бойнях.

– Коли ж нові бойні зможуть обійти на ринку старі та двірний забій худоби?

– Це відбудеться тільки у випадку, якщо споживачі м’яса разом із ціною пропозиції будуть оцінювати і якість м’яса. Адже головним завданням бойні є переробка худоби живою вагою у напівтуші так, щоб зберегти всі якісні показники м’яса.

Нині багато підприємств-виробників ковбасних виробів уже зрозуміли, що працювати з великими обсягами стає дедалі складніше. Боротися за споживача можна не тільки ціною, а й якістю ковбас, а це означає, що сировинна складова, яку використовують, повинна бути принаймні охолоджена.

Якщо тенденція попиту на якісне м’ясо збережеться, то варто очікувати стійкого зростання кількості боєнь та виробництв середньої й великої продуктивності. Для виживання в умовах конкуренції з недостатньо облаштованими бойнями й утриматися на ринку завдяки постачанню якісного м’яса, зможе лише підприємство, яке має високий валовий вихід – від 500 голів на зміну й більше.

Якщо не зростатиме попит на більш якісне м’ясо, в Україні будуть будувати невеликі забійні виробництва й міні-бойні. Завдання цих виробництв – збільшити рентабельність тваринницьких господарств і зменшити їхню залежність від цінових коливань на ринку. Такий шлях розвитку рано або пізно спричинить укрупнення й об’єднання невеликих боєнь у великі. Механізм цього процесу може бути різним – продаж бойням свого клейма, постачання за рахунок оплати м’яса тощо.

Варто пам’ятати, що забійне виробництво – це ще й складова харчової безпеки країни. Тому при інтеграції України в міжнародне співтовариство перед нами ставитимуть нові вимоги. Відтак, країні не уникнути повного перерозподілу ринку охолодженого м’яса у бік світових стандартів. Тому ті гравці ринку, які перші це запровадять, у майбутньому зможуть стати лідерами на ринку переробки м’яса.

Мар’яна ГАМАЛЬ

Теги та ключові фрази

вимоги до забийних пунктив, бізнес бойня ВРХ, забійний пунк, забійні пункти в Рівному, забійні підприємства україни, Обладнання забійного пункту, діі офіційного ветлікаря на забійному пункті, забійних пунктів в україні, забійні пункти, закотконтори, їх значення, план забійного пункту

Більше статей за тегами

• крем²⁹⁴
• рис⁴⁸²

Коментарів немає, будьте першими та розпочніть дискусію

Додати новий коментар

   

Йде завантаження...

Додати новий коментар

Ваше ім’я: *

Ваша пошта:

BB-код для посилань: [url=http://site.ua]Анкор[/url]

Введіть символи:: *

Поновити