Світова економічна криза, а також традиційні економічні та політичні негаразди в країні суттєво позначаються на наших м’ясопереробних підприємствах. Гостро стоять проблеми забою та реалізації худоби двірного забою, а також проблема з комплексним технологічним устаткуванням на бойнях.

Про розвиток м’ясопереробної промисловості, проблеми та шляхи їх вирішення розповідає інженер-технолог заводу харчового машинобудування «МілаМ» Михайло Андрєєв.

– Донедавна вітчизняна харчова промисловість розвивалася доволі динамічно. Наші виробники за рахунок менеджменту та модернізації виробництва з орієнтацією на передові технології нарощували виробництво швидкими темпами. Багато компаній і харчових підприємств збільшували свою частку на внутрішньому ринку, впевнено витісняючи закордонну продукцію. Світова фінансова криза суттєво позначилася на всіх секторах економіки України, в тому числі й вплинула на позиції м’ясопереробної промисловості.

Нині до таких об’єктивних труднощів, як загальне падіння попиту та відсутність підтримки українського товаровиробника з боку держави, додаються й інші проблеми. Зокрема, зниження поголів’я худоби, значні обсяги нелегального постачання м’яса на український ринок, здебільшого, низька якість «замороженого» імпортного м’яса тощо.

Певна річ, що брак якісної сировини створює чимало проблем. Дедалі частіше у селах організовують невеликі посередницькі фірми, які закуповують живу худобу у населення або дрібних сільськогосподарських виробників. Метою цих фірм є забій, оброблення і реалізація м’ясної продукції вроздріб, через торговельну мережу, ринки та м’ясокомбінати. Найчастіше такі підприємства проводять забій худоби в непристосованих умовах, без належного дотримання санітарних норм, у результаті чого якість м’ясної сировини у них дуже низька. От і доводиться м’ясопереробним фірмам вибирати між дешевшою імпортною або дорожчою вітчизняною сировиною. У результаті страждає як споживач, так і виробник.

– Наскільки така ситуація відбивається на економіці підприємства?

– Зазвичай посередники, які займаються «двірським» забоєм худоби, створюють суттєву різницю ціни «живої» і «забійної» ваги. М’ясо від таких посередників має низький технологічний рівень переробки, не відповідає нормам санітарно-гігієнічних вимог щодо забою худоби. Окрім цього, існують такі важливі показники якості м’яса, як рівень рН, вологопоглинаючі параметри, які безпосередньо залежать від дотримання технології забою худоби. Крім ризиків із закупівлею сировини з розвинутою мікрофлорою, м’ясопереробні підприємства втрачають частину своїх прибутків. Адже ціна такої сировини на 30–40% вища.

– Які переваги матиме підприємство, вирішивши проблеми із забезпеченням сировиною?

– Насамперед, це повний контроль над якістю м’яса, яке надходить у переробку. Позитивним моментом при організації власного забійного виробництва є низька залежність від різких змін споживчого ринку. При недорогому облаштуванні забійний цех можна використовувати для виробництва готової продукції: фасувати напівфабрикати, подрібнювати фарш, субпродукти. Такий цех буде прибутковим, що несуттєво вплине на реалізацію «основних» видів продукції. Тож при правильній технологічній схемі та кваліфіковано підібраному устаткуванні навіть невеликий цех первинної переробки худоби може забезпечити високу прибутковість з дотриманням усіх норм санітарії.

– Отже, щоб розвиватися, слід підтримувати належний технологічний рівень виробництва і прагнути до його розширення?

– На мою думку, інвестиції в організацію власного цеху первинної переробки дасть змогу м’ясопереробному підприємству зміцнити свої позиції на ринку м’ясних продуктів. Не будучи залежним від встановлених посередниками цін на сировину, можна забезпечити необхідний рівень якості сировини для основного виробництва. Особливо це актуально зараз, коли багато підприємств через проблеми із залученням кредитів не мають змоги вкладати кошти у технологічне переоснащення та розвиток нових напрямів.

Устаткування для забою виробництва відомих європейських компаній в основному орієнтоване на великі заводи продуктивністю в сотні чи тисячі голів на годину, і його ціна для невеликих м’ясопереробних підприємств надто висока. У цій ситуації вірним рішенням є звернення до вітчизняних виробників обладнання.

– Як відомо, парламент відтермінував заборону реалізувати продукцію домашнього виробництва та двірного забою на агропромислових ринках. Ваша думка з цього приводу?

– З одного боку, вітчизняні ринки можуть залишитися без домашніх м’ясної продукції, молока та сметани, а з іншого – вирішувати проблему потрібно. Тому разом з відтермінуванням заборони уряд отримав доручення розробити й затвердити державну програму створення та відкриття пунктів закупівлі молока і забою (навчально-санітарних пунктів) тварин, а також щорічно передбачати фінансування заходів відповідної програми в проекті держбюджету. Наскільки ефективною буде ця програма, покаже час. Але підприємства, які завчасно вирішать проблему забезпечення якісною та економічно вигіднішою сировиною, одержать конкурентні переваги та хороший плацдарм для розвитку.

– Яким є технологічний рівень вітчизняних підприємств, які виробляють устаткування для комплектації цехів первинної переробки?

– Наш завод харчового машинобудування «МілаМ» виконує проектування та комплексне оснащення забійних цехів і власним устаткуванням, і обладнанням європейськоговиробництва. Наші працівники займаються проектуванням забійних пунктів понад 15 років. Усі проекти передбачають відступи, технологічні ділянки, функціональні поділи, які дають нашому замовникові змогу надалі: сертифікувати виробництво відповідно до норм і ТУ законодавства, одержати клеймо бойні, що надається при проходженні європейського ветеринарного нагляду, експортувати м’ясо в країни ЄС, одержати сертифікати НАССР, отримувати дозволи та здійснювати експорт м’яса в Росію.

– Якими критеріями варто керуватися при підборі устаткування?

– Використавши великий досвід щодо комплектації забійного виробництва, устаткуванням відомих європейських виробників і маючи свій висококваліфікований інженерний персонал, ми налагодили власне виробництвотехнологічного устаткування для первинної переробки худоби з урахуванням усіх сучасних норм і вимог щодо механізації й автоматизації процесів. Це дає змогу компанії пропонувати клієнтам устаткування європейської якості за прийнятною ціною. Наш завод харчового машинобудування – це виробник устаткування повного технологічного циклу первинної переробки худоби. Ми пропонуємо на ринку лінії забою різної продуктивності, глибини переробки сировини, з урахуванням індивідуальних побажань замовника.

Варто пам’ятати, що організація боєнь малої продуктивності не вимагає великих капіталовкладень. Фахівці заводу пропонують простіші засоби механізації ручної праці, при тому, з дотриманням усіх санітарних норм і технологічних вимог до механізації процесу переробки худоби.

Мар’яна ГАМАЛЬ