У міжнародних нормативних документах з випуску фасованої питної і мінеральної води є завжди класифікації за певними якостями води.

Аналізуючи такі класифікації, бачимо, що назви фасованим водам дають відповідно до:

- їхнього походження (артезіанська, джерельна, мінеральна тощо);

- дій і заходів над ними (оброблені, необроблені, карбонізовані тощо).

У кожному документі подані хімічні, фізичні, мікробіологічні, радіологічні показники якості води та методи чи посилання для визначення кожного показника.

Згідно з проаналізованим та з метою розділення сфер нормування можна розробити два документи: нормативно-правовий акт щодо гігієнічних та токсикологічних вимог до якості фасованої води, який би мав статус гігієнічного регламенту та стандарт технічних умов, який би забезпечував виконання вимог безпеки та якості, визначених у першому документі.

Для впровадження нормативних документів на фасовану питну воду необхідно розробити сучасні методики контролю параметрів якості та безпеки води. Крім того, необхідно розробити нормативний документ на класифікацію, терміни та визначення для вод усіх типів.

В основу класифікації можна покласти класифікацію, застосовану у ICBWA Model Code (Кодекс зразкового виробництва Міжнародної ради асоціацій виробників фасованих вод) з урахуванням визначень європейських документів (Загальний стандарт на природні мінеральні води (CODEX STAN 108-1981, Rev.1-1997, Загальний стандарт для упакованих питних вод (які відрізняються від мінеральних) CODEX STAN 227-2001). Питні фасовані води залежно від водооброблення поділяють на:

- необроблені – води встановленого місця походження (характеристики подані в ICBWA Model Code);

- оброблені – води, які можуть походити з будь-якого питного джерела (підземного чи наземного) і які не мають жодних обмежень щодо очищення.

Залежно від якості води розфасовану воду можна поділити на 2 категорії з визначеннями подібними до тих, що у російському СанПіН 2.1.4.1116:

- першу – вода питної якості (незалежно від джерела її отримання) безпечна для здоров’я, яка відповідає критеріям сприятливості органолептичних властивостей, безпеки в епідеміологічному і радіаційному відношенні, нешкідливості хімічного складу і яка стабільно зберігає свої високі питні якості. До категорії «перша» належать води оброблені належної якості;

- вища категорія – вода безпечна для здоров’я і оптимальна за якістю (зазвичай, із самостійних підземних, бажано з джерельних або артезіанських джерел, надійно захищених від біологічного і хімічного забруднення). При збереженні всіх критеріїв для води першої категорії питна вода оптимальної якості повинна відповідати також критерію фізіологічної повноцінності за вмістом основних біологічно необхідних макро- і мікроелементів і жорсткішим нормативам за низкою органолептичних і санітарно-токсикологічних показників.

Нині наука ще не володіє повним знанням про всі показники природної питної води, які впливають на людину. Тому зростає цінність природної води з незміненими первісними властивостями. Навіть не маючи уяви про деякі її властивості (наприклад, структуру води чи корисну мікрофлору, чи щось інше, що не має наукового пояснення), можна донести їх до споживача, не змінюючи процес формування. Особливої уваги потребує дотримання мікробіологічних показників у воді без консервантів, яку вважають найбільш корисною для людини. Тому до категорії «вища» варто віднести тільки води необроблені належної якості.

Щодо вимог до сировини, гарантованої якості є підземне джерело, яке відповідає вимогам ГОСТ 2761-84 (ДСТУ 4808:2007) «Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила выбора». Категорія повинна зазначатися на етикетці в помітному місці. Вживання такої класифікації спростить для споживача розуміння про те, якого рівня якості вода перед ним. Тоді як вживання на етикетці понять «оброблена», «необроблена» чи «встановленого місця походження» може заплутати споживача.

Залежно від джерела походження вода може бути:

- з підземних джерел – ґрунтові води (згідно з визначень ДСТУ 1.5 «Якість води: словник термінів) (артезіанська, мінеральна, джерельна вода, колодязна);

- поверхневі джерела (потічки, ріки, озера, стави, водосховища, льодовикова вода).

Залежно від способу насичення двоокисом вуглецю:

- у випадку, коли вода визначеного місця походження – «природно карбонізована» або «натуральна ігриста», якщо після пакування, двоокис вуглецю спонтанно і помітно виділяється при нормальних умовах (температурі і тиску) і міститься у тих самих кількостях, які є при появі з джерела. Вода може бути донасичена двоокисом вуглецю з того джерела;

- у випадку, коли вода, визначеного місця походження – «насичена двоокисом вуглецю», якщо після пакування двоокис вуглецю спонтанно і помітно виділяється при нормальних умовах (температурі і тиску) і походить з того ж джерела, що й вода, але присутній у воді у кількості меншій на 20%, ніж його кількість у воді при появі з джерела;

- у випадку будь-якої води – «карбонізована» або «ігриста», якщо після пакування двоокис вуглецю спонтанно і помітно виділяється при нормальних умовах (температурі і тиску), але двоокис вуглецю не походить з того самого джерела що й вода.

Зазначення «некарбонізована» або «неігриста», або «тиха» можуть застосовуватися, якщо після пакування немає помітного і спонтанного виділення двоокису вуглецю при нормальних умовах (температурі і тиску), коли пакування відкрите.

На етикетці має зазначатися категорія, вид – залежно від вододжерела. Крім того, до інформації на етикетці має бути додано «тиха», «некарбонізована», «карбонізована», «насичена двоокисом вуглецю» чи «природно карбонізована» залежно від вмісту двоокису вуглецю.

У класифікацію також слід внести столову воду (згідно з європейським трактуванням – це вода, яку виготовляють з різної води (в тому числі питної) з чітко визначеними добавками).

Ольга КРУГЛОВА,

НУ «Львівська політехніка»