Приводом для розмови з Вікторією Водоп’ян, технологом дніпропетровського підприємства „ЕКО КОМ” стала презентація новинки для молочарів. Цього року вперше в Україні фірма запропонувала виробникам лінію для виробництва зернистого домашнього сиру від Donido machine industry. Аналога цьому обладнанню на ринку України поки що немає.

Компанію «ЕКО КОМ» створили 1991 року в Болгарії, а з 1996 року вона представляє інтереси провідних болгарських виробників на території країн колишнього Радянського Союзу. Нині працюють представництва в Москві та Дніпропетровську. Зокрема, компанія представляє кілька відомих марок, як-от DONIDOmachineindustry (потужний виробник молочного обладнання у Болгарії та на Балканах), MEGAengineering (проектування та виготовлення систем автоматизації виробничих процесів), Е-5 (провідний виробник холодильних систем із застосуванням сучасних озонобезпечних холодоагентів), MILKOTRONIC (виробництво портативних ультразвукових експрес-аналізаторів молока) та заквасочні культури та ферменти під ТМ Lactina.

 „Вже десять років ми працюємо на ринку України, – розповідає Вікторія Водоп’ян– Нині можемо констатувати, що загалом більше обладнання і заквасочних культур продається на російському ринку, але ж він і набагато більший. Наш дніпропетровський філіал працює на український та білоруський ринки. Серед постійних клієнтів в Україні – ТМ „Фанні”, молочна фабрика „Рейнфорд”, ТМ „Мушкетер” та багато інших”.

Найновіша тенденція, властива і українському, й іншим східноєвропейським ринкам – зростання попиту на зернистий домашній сир – молочно-білковий продукт, що належить до м’яких недозрілих сирів. Білки цього сиру на 95% засвоюються у шлунково-кишковому тракті людини, а вміст основних амінокислот надає продукту особливо високої поживної цінності.За даними статистики, відсоток зернистого сиру нині становить 5% від загального сировиробництва. До речі, з 1 тонни молока можна отримати вдвічі більше зернистого домашнього сиру, ніж твердого, а отже – максимальний прибуток. Тож не дивно, що компанія „ЕКО КОМ” приділила увагу розробці цілої лінії для зернистого сиру (інша назва cottagecheese), яка складається з пастеризаційно-охолоджувальної установки, заквасувальника, сировиготовлювача, відокремлювача промивної води, змішувача, насоса для бережливого перекачування продукту, фасувального автомату та системи безрозбірної мийки.

 „Розробці лінії передувало вивчення подібного обладнання іноземних фірм, – розповідає Вікторія Водоп’ян. – Наша технологія відпрацьована з урахування тих помилок, які допустили інші виробники подібного обладнання. І з певністю можу сказати, що нині наша лінія найпрогресивніша, адже ми пропонуємо найбільш бережливий режим перекачування сирного зерна. При розрізанні на сировиготовлювачі отримуємо кубики однакової форми, а при виділенні сироватки відсутній сирний порох, який, як правило, йде у відходи. Тобто можна уникнути великих втрат. Крім того, готовий продукт не лише якісний, а й має надзвичайно привабливий вигляд. До речі, лінію можна зробити напівавтоматичною або ж замовити окремі елементи. Ми вже запустили декілька проектів з виробництва домашнього сиру в Росії, а в Україні окремі підприємства вже зробили на неї запит”. Тож можна сподіватися що невдовзі на ринку з’явиться низка нових сирних продуктів під різними торговими марками.

Ще один цікавий агрегат для молочарів – машину для формування сирної нитки (АФСН), яка може виготовляти сирні палочки або сирну соломку з якої сплітають так звані „косички” компанія „ЕКО КОМ” продає вже три роки. Цього року виробникам пропонують нову поліпшену модель, не набагато дорожчу, але простішу в експлуатації. І поєднання ціна-якість у цій моделі, за словами Вікторії Водоп′ян, оптимальне. Нині попит на АФСН в Україні, Росії, Білорусі настільки великий, що його не встигають задовольнити.

За окремими позиціями ринок молокопродуктів, безумовно, розвивається, та все ж фахівці скептично оцінюють його перспективи. „Найважливіша проблема нині – це брак якісної сировини, – визнає Вікторія Водоп′ян. – Страшно навіть заглядати у майбутнє: ситуація скрутна, адже молочне тваринництво як занепадало, так і занепадає. Я просто не бачу перспектив розвитку. Ще 30 років тому показники якості та кількості молочної сировини набагато перевищували нинішні. Хоча, з іншого боку, ринок нині насичений – є широкий вибір обладнання, заквасочних культур (болгарських, італійських, голландських), новітніх технологій. Та брак якісного молока зумовлює використання виробниками великої кількості замінників, рослинних жирів, емульгаторів, стабілізаторів, смакових добавок і це вже виводить молочну і кисломолочну продукцію з рангу дієтичної”.

Якщо українська молочна продукція настільки насичена „хімією” чи зможуть виробники достойно конкурувати в разі вступу України до СОТ? Це питання неоднозначне. Хоча й іноземці широко використовують різноманітні замінники та добавки, але їх застосування узаконене. Український молочний ринок теж поволі цивілізується, не в останню чергу завдяки „Закону про молоко та молокопродукти”, який, зокрема, внормував інформацію на етикетках. В майбутньому виробник обиратиме: чи виготовляти, до прикладу, кефір чи кефірний продукт, основне – зазначати складники на етикетці. До речі, в Україні ще й нині є виробники, які цілком уникають використання добавок. Серед таких Вікторія Водоп′ян назвала „Баштанський сирзавод”, продукція якого трохи дорожча від продукції конкурентів, але стовідсотково натуральна. Подібні підприємства, звичайно, мають шанс продавати в Європі, бо вони дотримуються європейських норм якості, безпеки і гігієни від пункту прийому сировини до місця продажів. На жаль, таких підприємств в Україні ще настільки мало, що важко говорити конкретніше.

Уляна Чуба