Щоб зберегти природні мінеральні води у тому стані, в якому вони є в джерелі, їх не можна жодним чином обробляти. Можна лише:

– відокремити нерозчинні елементи (сполук заліза, сірки) методом фільтрації, декантування;

– відокремити сполуки заліза, марганцю, сірки, арсенію з деяких природних мінеральних вод методом обробки повітрям, збагаченим азотом;

– відокремити небажані складові, крім вказаних раніше.

У стандарті присутні вимоги, щодо мікробіологічної чистоти.

Торгова назва природних мінеральних вод повинна бути «Натуральна мінеральна вода» або у випадку газованої «Природна-газована натуральна мінеральна вода», «Натуральна мінеральна вода, насичена газом з джерела» або «Газована натуральна мінеральна вода». Назва обробленої води має містити визначення «Повністю дегазована» або «Частково дегазована».

У директиві подано чіткі вимоги щодо інформації на етикетці, зокрема, на ній повинна бути інформація про хімічний склад, місце експлуатації джерела і назву джерела, інформація про будь-яку (дозволену) обробку. В назві чи торговій марці може бути вказана місцевість лише за умови, що вода там і добувається. Розповсюдження на ринку води з одного джерела з різними назвами і описами заборонено.

Крім всього сказаного, вода джерела повинна відповідати вимогам директиви 98/83/ЕС щодо якості води, призначеної для споживання людиною.

4. Директива Ради 98/83/ЄС від 3 листопада 1998 року про якість води, призначеної для споживання людиною (прийнята замість директиви ради 80/778/ЄЕС).

Метою директиви є захист людського здоров’я від шкідливого впливу будь-якого забруднення води, призначеної для споживання людиною, шляхом її безпеки й чистоти.

«Вода, призначена для споживання людиною», це:

– вода, як у природному стані, так і після обробки, призначена для пиття, готування їжі або інших побутових цілей, незалежно від її походження та того, чи постачається вона з розподільної мережі, цистерни, в пляшках чи контейнерах;

– вода, що використовується на будь-якому підприємстві харчової промисловості для виробництва, обробки, зберігання або торгівлі продуктами або речовинами, призначеними для споживання людиною, окрім випадків, коли компетентні державні органи вважають, що якість води не може вплинути на безпеку продуктів харчування у їх кінцевому вигляді.

Директива не застосовується до:

– природних мінеральних вод, що визнані відповідно до директиви ради 80/777/ЄЕС від 15 липня 1980компетентними національними органами;

– вод, які є медичними продуктами (підпадають під дію директиви 65/65/ЄЕС).

Держави-члени встановлюють значення мікробіологічних, хімічних параметрів води, не менш суворі, ніж подані у директиві. Повинен здійснюватися постійний моніторинг якості води з метою перевірки відповідності вимогам цієї директиви (програми моніторингу повинні відповідати мінімальним вимогам, встановленим у директиві). При виникненні будь-якої невідповідності мають бути виявлені і усунуті її причини.

5. Частина 165 розділу «Напої», секція 165.110 Бутильовані води. Стандарти адміністрації з харчових продуктів і ліків США (FDA).

У документі дано наступне визначення поняттю „бутильована вода” – це вода, яка призначена для споживання в герметично закоркованій пляшці чи іншій тарі і не містить жодних доданих інгредієнтів, крім необхідних дезінфікуючих речовин. Інші визначення наведені у таблиці.

 Таблиця 1.

                                           Типи бутильованих вод

У документі наведені вимоги щодо інформації на етикетці, мікробіологічної чистоти, прозорості, кольору, запаху, хімічної чистоти (вказані органічні, неорганічні речовини та сполуки антропогенного походження, побічні продуктів дезінфекції і їх допустимі концентрації), радіаційних показників якості. Також описані методи за допомогою яких визначається кількість цих речовин. (Див. посібник Американської асоціації охорони здоров’я Standardsmethodsfortheexaminationofwaterandwastewater, яка вже витримала 20 видань, а методики аналізу якості води, в ньому опубліковані, покладені в основу стандартів ІСО, а також збірник Methodsforchemicalanalysisofwaterandwastes лабораторії моніторингу навколишнього середовища Агентства з охорони довкілля). Значну увагу приділено фторуванню води. Якщо у воду спеціально додавали фторид, то вода повинна його містити у кількостях, що залежать від температури. Також вказані концентрації фториду для води, яка імпортується.

6. Кодекс зразкового виробництва Міжнародної ради асоціацій виробників бутильованих вод (ICBWA Model Code).

Нині Кодекс відображає передові сучасні методи організації виробництва питної бутильованої води. Метою розробки стала консолідація вимог, виконання яких необхідно для реалізації розробленої Всесвітньою організацією охорони здоров’я концепції «управління ризиками у виробництві води»: для адекватного захисту водного джерела, дотримання стандартів ідентичності, гігієни і якості бутильованої питної води. Ці вимоги призначені тільки для виробників бутильованих вод, які є членами громадських асоціацій.

Виробники-члени асоціацій мають налагодити обов’язковий систематичний контроль за додатковими фізико-хімічними параметрами якості води (забруднювальних речовин органічного і антропогенного походження, побічних продуктів дезінфекції, залишків антибіотиків і лікарських препаратів, пестицидів, продуктів старіння полімерної тари...), а також деякими мікроелементами (важкими металами) на відповідність жорсткішим від гранично допустимих концентрацій.

В основі Кодексу зразкового виробництва – вимоги комісії Codex Alimentarius, національні вимоги до якості питної води і стандарти виробництва бутильованої води – НАССР, GMP.

У Кодексі дано визначення бутильованим водам – це вода у герметично закритій тарі (різної місткості і форми), яка безпечна та придатна для безпосереднього споживання людиною і не потребує очищення. Вся бутильована вода у Кодексі поділяється на воду встановленого місця походження (оригінальну), натуральну мінеральну і оброблену. Дано вимоги щодо назв і інформації на етикетці, гігієни (загальні рекомендації щодо технологій добування, зберігання, розливу, пакування, зберігання, транспортування, розповсюдження, а також загальні рекомендації щодо розвідування родовищ.

Кодекс також посилається на такі документи:

1. Загальні принципи харчової гігієни (CAC/RCP 1-1969, Rev.3-1997).

2. Рекомендований міжнародний гігієнічний кодекс зі збору, обробки і маркетингу природних мінеральних вод (САС/RCP 33-1985).

3. Принципи встановлення та застосування мікробіологічних критеріїв для харчових продуктів (CAC/GL 21-1997).

4. Кодекс загальних принципів використання харчових добавок (CAC/GL 9-1987).

Як показує аналіз зарубіжних стандартів, вимоги у них є подібними, часом – однаковими. Це спричинено тим, що в основу вимог стандартів покладено найкращий досвід і передові досягнення. Прогрес, на жаль, має і негативні наслідки. Розглянуті документи враховують вплив нових забруднювачів, які з’явилися як результат активної, але не завжди передбачуваної щодо діяльності людини. Саме тому вони повинні стати зразком для українських стандартів. Орієнтуючись на найкращий світовий досвід і розумно плануючи внесення змін у свої документи, Україна має всі шанси випускати конкурентоспроможну продукцію і для світових ринків.

Ольга Круглова,
 НУ “Львівська політехніка”