Експерти-маркетологи зазначають, що в останні роки з-поміж усіх галузей української економіки чи не найбільш інтенсивно розвивається харчова промисловість, і прогнозують, що цей розвиток триватиме й надалі. У харчову індустрію стікаються великі інвестиції. Відбувається масове впровадження сучасних технологій з застосуванням високотехнологічного обладнання, нових харчових добавок, багатофункціональних сумішей тощо. Природньо, що такий процес супроводжується жорсткою конкуренцією в різних сегментах ринку.

З’являються підприємства з інвестованим капіталом, на яких впроваджуються найновіші західні технології, що передбачають масове застосування харчових добавок. Відомо, що за часів Союзу використання харчової хімії було досить обмеженим. Натомість сьогодні перелік дозволених харчових добавок невпинно зростає. Так впродовж 2000-2004 р.р. до переліку було внесено 40 нових позицій, серед яких уже звичні глутамат натрію Е621, цикламат натрію Е952 чи сорбат калію Е202.

Відповідно, в цьому сегменті ринку розвелось чимало компаній-постачальників таких продуктів. Причому з усіх харчових добавок в Україні майже нічого не виробляється, тому їх доводиться імпортувати. Фахівці відзначають, що на перших порах перевагу мали фірми, які віддавна працювали на ринку харчової промисловості. Згодом конкуренцію їм почали складати компанії-новачки, які завдяки добре налагодженому маркетингу вибороли свої ніші на ринку харчових добавок.

Саме до таких фірм належить товариство «Інтер-синтез» з Борислава, що на Львівщині. Щороку підприємство додає свого переліку 2-3 найменування нових продуктів. Як пояснив головний маркетинговий менеджер «Інтер-синтезу» Сергій Гладій, для налагодження постачання якісної харчової хімії «потрібен свіжий і виважений, можна сказати, науковий підхід до справи».

Слід додати, що «Інтер-Синтез» формувався територіально і кадрово на базі потужного колись науково-проектного інституту НДІ «Синтез», де розроблялися хімічні технології для великих виробництв органічного синтезу. У спадщину Інтер-Синтез одержав чудово оснащені лабораторії, складські приміщення, інфраструктуру. І звичайно високопрофесійні кадри (доктори і кандидати наук), що пройшли добру наукову і практичну підготовку у відомих наукових та виробничих установах Львова, Києва і Москви. Звідси – знання іноземних мов, вміння досліджувати і оперативно реагувати на зміни ринку. Від попередньої наукової діяльності залишилася також широка мережа міжнародних зв’язків, що дало змогу встановити ділові контакти з фірмами Франції, Німеччини, Італії, Польщі, Словенії, Туреччини, Індії, Китаю, Індонезії та Філіпін.

Оцінюючи свою роботу в 2006 році, на підприємстві підсумували, що торік компанія значно розширила свою діяльність на ринку харчової промисловості. З’явилися нові партнери, клієнти, продукти. За цим стоїть добре організована робота маркетингу. Так, перш ніж запропонувати виробникам який-небудь гідроколоїд, необхідно спершу вивчити як ринок постачання, так і ринок споживання. Налагодити контакти з виробниками, протестувати їхню продукцію. «На сьогодні маємо результат: налагоджена співпраця з рядом виробників якісних гідроколоїдів і вже зараз на регулярній основі імпортуємо їх в Україну.

Головне – знати міру

Досить поширеною є думка, що продукти з вмістом харчових добавок шкодять здоров’ю.

– Як професійний хімік, можу відповісти, – пояснює Сергій Гладій, – що чутки про шкідливість харчових добавок надто перебільшені. Багато з них виділяють або синтезують з природної сировини. Наприклад ті ж гідроколоїди (загущувачі) одержують переробкою водоростей та ряду тропічних рслин. Це речовини клітковинної полісахаридної природи, які є родичами муки, крохмалю. А «страшний» підсилювач смаку глутамат натрію міститься у тканинах практично всіх живих організмів, де утворюється як продукт розпаду рибонуклеїнових кислот та білкових структур.

Є й добавки одержані з хімічної сировини, такі як консерванти чи підсолоджувачі. Однак, при вмілому застосуванні вони не шкідливіші від кави. Головне щоб, використовуючи ці добавки, виробник дотримувався технічних умов і був певний, що якість добавок відповідає принаймі стандарту FCCIV.

Інша річ, що у кожного виробника свої підходи щодо випуску продукції: одні дотримуються жорстких норм, купуючи якісну сировину, інші, аби вижити у конкурентній боротьбі, шукають найдешевші добавки, якість яких може сильно відрізнятися від прийнятих стандартів. Тому, на моє переконання, використання неякісних харчових добавок і недотримання технологічних вимог у виготовленні продукції є нині проблемою, яку досить складно вирішити. При закупці багатьох добавок є певний вибір, який дозволяє зробити нижчу ціну за рахунок гіршої якості. Причому, на вигляд, смак чи запах таку продукцію не можливо відрізнити від якісної, чим власне і користуються недобросовісні постачальники, які мають на цю лажу цілком пристойні сертифікати. Ось вам реальна причина можливої шкідливості продуктів з харчовими добавками.

Трапляється, що наші компанії імпортери несвідомо завозять низькоякісний товар. Часто постачальник-експортер (це стосується в основному імпорту з Китаю) спершу надсилає для випробовувань якісні взірці (які можуть бути вироблені завсім іншим підприємством), а потім продає партію значно гіршої якості. Знаючи ці обставини, ми регулярно здійснюємо аналітичний контроль навіть продукції наших постійних постачальників. Добре, як професійні хіміки ми розглядаємо кожен продукт з точки зору технологів. Ми знаємо де і що шукати. А скільки таких, що просто торгують? 99% трейдерів не мають власних лабораторій.

Ситуація ускладнюється тим, що харчова промисловість дуже розрізнена. З одного боку, на ринку працюють гранди промисловості, які завжди на видноті, їх знають. Такі зазвичай, пильнують що і в кого купувати. З іншого боку працює прошарок середніх і маса дрібних фірм, які шукають джерела постачання найдешевших харчових добавок. Скажімо, для дрібних м’ясопереробних підприємств гідроколоїди можуть бути надто дорогою сировиною, тому вони роблять «ковбасу з м’ясом» без загущувачів. Усі знають, якою колись на смак була ковбаса «Дрогобицька». Це аж ніяк не сарделька з вкрапленнями м’ясоподібних врізів, просочена ароматизатором копченості. Але не кожен споживач розуміється на цих тонкощах. Зате ціна 25 грн.

Борислав – це близько.

Зараз компанія «Інтер-Синтез» постачає хімічну продукцію у всі регіони України, забезпечуючи за деякими продуктами 60% від потреб ринку. Причому, на Заході України об’єми постачання складають лише 10-15%. Так що «Інтер-Синтез» не є фірмою регіонального масштабу, як декому може видатись на перший погляд. Нашими партнерами є підприємства Луганська, Донецька, Харківа, Києва, Дніпродзержинська, Одеси, Чернігова, Криму та ряду інших міст як Півдня, так і Сходу України».

То ж не проблема для нас постачати продукцію у найвіддаленіші регіони країни. Певна річ, що, скажімо, київським чи дніпропетровським фірмам простіше постачати продукцію в східні регіони. Тому фірми на кшталт нашої мусять працювати на випередження, компенсуючи таким чином більші транспортні видатки. Ми повинні працювати мобільно і оперативно, щоб утримувати конкурентні ціни. І наша конкурентна здатність здобувається певним стилем у роботі.

Зазвичай фірма-імпортер має свого агента-постачальника у певній країні, який сам на місці контактує з різними підприємствами і організовує постачання різної продукції. Співпрацювати з одним таким постачальником значно простіше, однак якість продукції тут не гарантована, адже агентові вигідніше шукати кращу ціну – не якість. «Інтер-синтез» працює за цілком протилежною схемою - без посередників. Є певні труднощі в тому, щоб з Борислава організувати відправку партії продуктів, часто відразу від кількох виробників, по той бік континенту або океану. Це достатньо кваліфікована і клопітка робота. Зате, працюючи з виробниками безпосередньо, здобуваємо ринкові дивіденди – високу якість і нижчу ціну.

Про плани на цей рік

Як поінформував нас «Інтер-синтез», цьогоріч підприємство надалі планує розвивати сегмент харчових добавок, розширювати асортимент та зміцнювати свої позиції на ринку. Поки що обсяги продажів компанію не задовільняють, хоча тенденції на ринку дозволяють нарощувати об’єми реалізовації і розширювати коло постійних партнерів.

– Ми не тільки торговці-дистрибютори, – зазначає п.Сергій.– У нас ведуться постійні науково-дослідні роботи. Ми також маємо власне виробництво, зокрема, дезінфікуючих засобів. Зараз підприємство виготовляє цілу серію препаратів для застосування у ветеринарії. Наші фахівці розробили та запатентували дійсно потужний деззасіб «Кристал 1000», який не має світових аналогів. Його дозволено використовувати на птахофермах, м’ясопереробних цехах, м’ясокомбінатах, фермерських господарствах тощо. Він вирізняється не лише шороким спектром високої дезінфікуючої активності. Визначальна риса – пролонгована дія препарату. Крім того, він ще не агресивний, без різкого запаху, безпечний в роботі, а відтак його можна використовувати і на харчових виробництвах для оброблення робочих місць, тобто ширше, ніж передбачає ветеринарний контроль. Тому у нас серйозні претензії на нові здобутки у науково-виробничій сфері.

Стефанія Шибунько.