– У 2006 р. колектив „Одеського СКТБпродмаш” святкуватиме своє 50-річчя. В історії підприємства були і моменти становлення та розквіту, і моменти занепаду – звуження діяльності. Невелика спочатку конструкторська служба розвинулась згодом у потужну організацію, яка розробляла конструкторську документацію, виготовляла експериментальні й дослідні зразки нової техніки, проводила прикладні дослідження, надавала технологічну підтримку машинобудівним підприємствам. Завдяки науковим розробкам „Одеського СКТБпродмаш” на виробництвах освоювалися новітні технології, модернізувалося виробництво, створювалися спеціалізовані цехи та дільниці.

У 1985 р. був збудований і введений в експлуатацію 9-поверховий інженерно-лабораторний корпус, поруч з яким розташувалася науково-дослідна технологічна лабораторія. З 1990 р. в м. Ізмаїлі розпочав функціонувати дослідно-експериментальний завод СКТБ, де фахівці виготовляли дослідні зразки та виконували замовлення переробних підприємств на виготовлення окремих машин та апаратів, серійне виробництво яких на машинобудівних підприємствах України ще не було налагоджено.

Бюро вже багато років успішно співпрацює з Одеською національною академією харчових технологій: сотні студентів відпрацювали виробничу практику в підрозділах конструкторського бюро під керівництвом досвідчених фахівців.

Нині практично всі технологічні операції у консервному виробництві здійснюються на устаткуванні, створеному в „Одеському СКТБпродмаш”. Популярне обладнання і в іноземних виробників.

Завдяки високій якості розробок, „Одеське СКТБпродмаш” було внесено Кабінетом Міністрів України до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

– Над чим працюють фахівці бюро тепер?

– Найновіші розробки – устаткування для здійснення нових сучасних технологічних процесів переробки плодів і овочів, а також обладнання для випуску консервів підвищеної харчової цінності.

Серед останніх розробок СКТБ – обладнання для виробництва консервів для дитячого харчування з добавками лікувального та дієтичного призначення, зокрема комплекти устаткування для виробництва консервів на підприємствах малої потужності.

Крім того, бюро пропонує установку стерилізації і асептичної розфасовки пюреподібних продуктів в полімерні мішки місткістю 200 кг; комплексні лінії для виробництва овочевих соків з гарбуза, моркви, буряка, томатів та  для виробництва солоних овочів. Для плодоовочівників фахівці розробили комплект обладнання для первинної переробки томатів механізованого зберігання; машини для фасування зеленого горошку; апарат для обсмажування овочів; випарювальні установки для виробництва томатної пасти різної продуктивності; прес для відділення соків; пастеризатори трубчасті й тунельні; комплекси для виробництва консервів з цукрової кукурудзи: подрібнювачі овочів та фруктів без теплової обробки.

– Чи вдалося підприємству пристосуватися до ринкових умов?

– Бездумно проведена в 90-их роках приватизація галузевих наукових організацій, у список яких потрапило „Одеське СКТБпродмаш”, та економічні негаразди останнього десятиріччя боляче вдарили по функціонуванні організації.

Важкі економічні умови призвели до загального спаду роботи. Ми змушені були ліквідувати технологічну службу, адже замовлень на технологічні розробки майже не було.

Інша проблема – „затиснуте” та непостійне фінансування Національної програми випуску устаткування для переробних галузей агропромислового комплексу. Через це кількість підрозділів бюро різко зменшилась.

А основне – громадська думка перестала вважати творчу працю інженерів престижною. Адже бути інженером-конструктором чи технологом невигідно, тому й бракує у бюро „свіжої крові” – молодих обдарованих фахівців.

Та все-ж, очевидно, що ситуація потрохи змінюється. Пожвавлюються переробні галузі агропромислового комплексу, зростає попит на устаткування. Оптимізму додає Указ Президента “Про стан агропромислового комплексу та заходи щодо забезпечення продовольчої безпеки України” і рішення Ради національної безпеки й оборони.

– Президент України поставив завдання створити комплексну програму розвитку аграрного ринку на 2006-2015 рр. Яке місце в програмі має зайняти продукція плодоовочевої переробки?

– Сподіваємося, що одне з найперших. Адже в Україні дефіцит продуктів рослинного походження досягає 22%, споживання фруктів і ягід у чотири рази менше, ніж у розвинутих країнах, по овочах, очевидно, не менше.

За останні 5 років в Україні на одного жителя вироблено 20-30 умовних банок консервів, тимчасом як у країнах Західної Європи і в США – 200-250, Болгарії – 150, Угорщині – 160.

Річ у тім, що в нас переробляється менше 20% валового збору плодоовочевої продукції, а в США – до 50%, у країнах Європи – 30-40%. Найбільш раціональна структура – це до 50% споживання у переробленому вигляді, включаючи всі види консервів, 20 – у свіжому, 30 – закладання на зберігання. Однак ці пропорції не дотримуються, тому що значна частина консервних заводів простоює. Понад 10 років їх обладнання не оновлюється: сучасному технічному рівню не відповідає 30-35% устаткування.

Забезпечити населення харчовими продуктами власного виробництва можна лише завдяки швидкому нарощуванню виробництва консервної продукції. При цьому промислова переробка сільськогосподарської сировини в місцях вирощування потребуватиме нового будівництва переробних підприємств. Необхідно розв’язати проблему глибокої комплексної переробки сировини й створення маловідходних виробництв. В цьому аспекті „Одеське СКТБпродмаш”, за рекомендаціями науково-виробничого об'єднання „Консервпромкомплекс” та ОНАХТ, виконали низку дослідних та експериментальних робіт.

– Які, на вашу думку, основні проблеми консервної галузі на сучасному етапі?

– Одне з найважливіших питань – впровадження асептичного консервування різних видів напівфабрикатів: пюреподібних, рідких, з цілих і нарізаних плодів. Водночас має бути розв’язане питання транспортування стерильних напівфабрикатів у контейнерах – цистернах, а також приймання й розфасування їх в споживчу тару.

Незважаючи на достатню кількість сировини, ми змушені завозити основні види сухофруктів і кишмиш з-за кордону. Повільно впроваджуються й нові технології – заморожування, сублімація, сушіння тощо.

Наситити внутрішній ринок консервами вітчизняного виробництва, потіснити імпортну, часто низької якості, продукцію неможливо без бюджетного фінансування галузі. Нині на розвиток галузі виділяється у 100 разів менше, ніж у США, й у 15-20 разів менше, ніж у Росії.

Власне, „Одеське СКТБпродмаш” здатне забезпечити консервну галузь науково-технічною продукцією, а отже посприяти її відродженню, адже в активі бюро – технічна документація на практично всі види устаткування. Інженери можуть виготовити більшість машин на власній базі, оскільки досконало знають можливості продовольчого машинобудування і володіють цінним досвідом впровадження та експлуатації нової техніки.

Розмовляла Катерина ПОКОРА

В „Одеському СКТБпродмаш” за роки існування було створено близько 500 нових машин та устаткування для консервної, виноробної, млино-елеваторної, рибної, м’ясо-молочної, пиво-безалкогольної та інших галузей харчової промисловості.

У ринкових умовах не часто дискутують про сучасний стан науки, - більше обговорюють рівень прибутків, нові технології. А за часів колишнього СРСР науковці мали все необхідне для розробки та впровадження наукових досягнень. Нині вітчизняна наука стоїть на колінах, і чи зможе підвестись – питання невизначене. Якщо найближчим часом не потурбуватися про фінансування наукової галузі, Україна може втратити останні вогники наукової думки.