Давно минув той час, коли кожен отримував однаково дозовану інформацію „зверху”. Але й перегони за інформацією шкодять ефективності будь-якого бізнесу – нині ти знаєш більше від конкурента, але де гарантія, що завтра не буде навпаки? Тож об’єднані ідеєю цивілізованої конкуренції постачальники хлібної галузі створили 9 листопада у Києві Асоціацію центрів обслуговування пекарів та кондитерів. Детальніше про завдання цієї структури та стан хлібопекарної галузі розповідає Андрій Гудзоватий, директор компанії «Третій легіон» (ТМ «Просто добрий хліб») і безпосередній ініціатор створення Асоціації.

– Андрію Володимировичу, як виникла ідея об’єднати гуртовиків хлібної галузі?

– Вже не перший рік діє наш Центр обслуговування пекарів та кондитерів. Мине лише продаємо повний асортимент сировини, а й надаємо технологічну підтримку клієнтам, консультуємо на виробництві, тобто, займаємося активним продажем. Постійно вдосконалюючи кваліфікацію свого персоналу, ми ділимося набутими знаннями з нашими клієнтами. Подібних Центрів в Україні є десятки, кожен окремо вирішує чимало проблем, які легше було б вирішувати спільними зусиллями. Тож ми ініціювали зустрічі їхніх власників, в результаті якої було засновано нове об’єднання – Асоціація центрів обслуговування пекарів і кондитерів.

Чому ми об’єднуємося? Щоб працювати ефективніше. За часів соціалізму та справного функціонування „інформаційної вертикалі” всі були однаково поінформовані, проводилися навчання кадрів, розповсюджувався передовий досвід. Тепер, хто звідки почерпне інформацію – тим і користується. Ми плануємо змінити це. Одним із перших кроків буде випуск інформаційного бюлетеня асоціації. У ньому зможе представитися кожен член АЦОПК. Вміщатимемо інформацію про професійну діяльність, асортимент продукції. Витрати з випуску такого бюлетеня може взяти на себе лише всеукраїнська асоціація. Нині вже між центрами існують горизонтальні зв’язки, що сприяє можливості вигідно продавати і купувати, а завдяки партнерству в асоціації ці зв’язки підіймуться на вищий рівень.

– Очевидно, виданням бюлетеня діяльність асоціації не обмежуватиметься?

– Звичайно, ні. Асоціації покликана сприяти розвиткові хлібопекарської галузі, координації діяльності, а також взаємодопомоги її учасникам у вирішенні спільних питань.

Ми плануємо навчати менеджерів, технологів, керівників напрямів. Лекції, науково-практичні семінари проводитимуться як в Україні, так і за кордоном. Треба обмінюватися власним досвідом, пізнавати західну практику, слідкувати за світовим розвитком галузі, аби не допускати помилок. Рано чи пізно Україна вступить до Світової організації торгівлі, кордони стануть прозорішими, й закордонні структури прийдуть на наш ринок. Ми повинні бути до цього готовими і вміти відстоювати інтереси вітчизняних виробників.

Створюючи асоціацію, ми керувалися досвідом Польщі, де діє надзвичайно потужна група АПЦ, яку складають 12 центрів обслуговування пекарів і кондитерів.

–Хто вже виявив бажання вступити до асоціації?

– Нині членство в структурі автоматично набули сім постачальників хлібної галузі, зокрема з Донецька, Сум, Івано-Франківська. Стати членом Асоціації можна за згодою двох третин голосів. Уже готовий проект статуту, який зараз перебуває на затвердженні в Антимонопольному комітеті та Міністерстві юстиції. Після реєстрації запрошуємо всіх охочих до співпраці.

Асоціація буде корисною і для виробників хлібобулочної продукції, адже ми матимемо змогу купувати та продавати за оптимальними цінами. Так само я спонукаю пекарів ставати членами Гільдії приватних пекарів та кондитерів, яку очолюю. Чому? Зараз в Європі дуже сильно скорочується кількість приватних пекарень. Польські експерти, наприклад, очікують, що наступного року кількість малих пекарень зменшиться на 20%. Ринок монополізується, а що більше в сегменті роздрібного ринку займають супермаркети, гіпермаркети, суперстори, то складніше виживати приватним пекарям. Адже великі магазини хочуть мати справу з крупними структурами, і мережевий супермаркет „привозить” свого пекаря.

Ринок руйнує стереотипи. Я був свідком, коли троє пекарів-конкурентів винаймали спільну площу для торгівлі. Так вони рятують власний бізнес.

– Багато хто побоюється вступу України у Світову організацію торгівлі, бо передбачає значні труднощі. Чим загрожує і що обіцяє ця процедура для хлібовиробників?

– Насамперед, хочу наголосити, що вступ цей безповоротний. Ми змушені грати за правилами і вступати в СОТ, хочемо того чи ні. Це означає, що у кожній галузі різко зросте конкуренція. Досі на ринок України виходили найпотужніші та найризикованіші гравці, а невдовзі після вступу зміниться митна політика, сертифікація. До слова, сертифікувати виробництво нині дуже складно і недешево – не кожен дрібний чи середній виробник готовий демонструвати стороннім своє виробництво, розкривати таємниці. Та взагалі-то, хліб нині не підлягає обов’язковій сертифікації, можна хіба що пройти процедуру надання виробництву сертифікату ISO чи й впровадити систему HACCP. Це потрібно головним чином експортерам, таким як наприклад дріжджовий завод „Ензим”. Сертифікація може бути й маркетинговим кроком. Не виключаю, що й ми розглядатимемо питання сертифікації виробництва, хоча поки що не плануємо експортувати.

А основна загроза з боку СОТ – зростання конкуренції. Нині іноземці активно скуповують фінансові установи, гадаю, швидко розпочнуть купувати великі підприємства, а серед них – і хлібні виробництва.

– Що змінилося за останній рік для ТМ „Просто добрий хліб”?

– Справи йдуть добре, наступного року плануємо розширювати пекарню, починати кондитерське виробництво. Серед пріоритетів цього року – продаж обладнання в Україні. Нарешті по-справжньому почалася модернізація пекарської галузі, навіть така консервативна структура, як споживча кооперація, почала оновлювати свої пекарні. Вже завершені проекти з реконструкції Львівської, Закарпатської, Чернівецької облспоживспілок. Почали працювати з Кримською спілкою, плануємо великий проект з Черкасами. Організовуємо спільний з кооперацією семінар, де на прикладі одного підприємства покажемо, як змінилися технології, зросла якість і розширився асортимент завдяки співпраці з нами.

– Що ж спонукало підприємства до заміни технічного складу?

– Основна причина – подорожчання газу. Він вже не коштує 50 доларів, тому обігрівати пічкою цех, як було досі, невигідно. Сучасне обладнання не видає тепла назовні, тому підприємці взялися за утеплювання та обігрівання приміщень. А найвинахідливіші користуються теплом, яке мало б виходити в „трубу”, як ще одним енергоджерелом. Теж зросли транспортні витрати: нині вони на кілограм хліба складають 34–35 копійок. Це дуже багато!!! Тому для економії ми обладнуємо автомобілі газовими установками.

Усе дорожчає, то й зарплату людям треба піднімати. Постійно переглядаємо зарплатну політику, і маємо дуже низьку плинність кадрів. Гадаю, дуже швидко в Україні настане важка проблема з кваліфікованими кадрами, та й просто з працездатним населенням. Вже й нині неможливо знайти професійного пекаря. Лише двоє чи троє наших працівників мають освіту, „подібну” до хлібопекарської, всі решта – це люди, що стали професіоналами на виробництві. Тому особливо цінуємо тих, хто довго зберігає вірність фірмі.

Не менше часу й уваги приділяємо участі в різноманітних іміджевих заходах. Вони не дають прямого прибутку, але піднімають престиж марки, показують наше ставлення до цього бізнесу. Це, наприклад, серпневе Свято хліба, організоване Гільдією пекарів та кондитерів. Свіжий приклад – участь у загальних змаганнях за Кубок Лесаффр у Києві. Там наші майстри посіли друге місце і братимуть участь у наступному турі. Шкода, але інші львівські пекарі, проігнорували запрошення організаторів, адже для цього потрібно було відпустити працівників на тиждень до Києва. Але я переконаний, що спілкування з іншими майстрами, можливість позмагатися у професійній майстерності врешті-решт працює на розвиток фірми.

– Нині є багато новітніх технологій пакування, що подовжують термін зберігання хліба, як-от пакування в газових сумішах. А які найновіші методи пакування?

– Таких методів є багато. Найновіша технологія – пастеризація хліба, завдяки ній він може реалізуватися до трьох тижнів. Такий хліб польські виробники продають навіть до Норвегії, адже тутешній хліб дуже дорогий. Однак такий експорт можуть здійснювати лише потужні виробники, пов’язані з інтернаціональною мережею.

Так само у Польщі є виробник такого хліба, як „пампернікі” – він зберігається півроку! Випікається такий хліб 12 годин під високим тиском, і смак його специфічний.

– Але чи може бути популярним такий хліб в Україні?

– Чому ні? Ми часто дуже сильно відмежовуємо Україну від Європи. Так, є свої традиції, але український споживач сприйматиме новинки та зміни, та й не можна стверджувати, що європейці споживають гіршу їжу, ніж ми. Навпаки, вони дуже шанують себе, мають високий рівень стандартизації. У 2000 році, перебуваючи на хлібопекарській експозиції у Мюнхені, я відвідав німецьке підприємство. Найбільше мене вразило те, що пекарня з усіма допоміжними цехами – від сировини до готової продукції – містилася на одній рівній площині, без будь-яких перегородок між цехами, відсіків за різним призначенням, і при цьому в них надзвичайно високий рівень санітарії. Тоді це здавалося нереальним. Але знаю, що зараз вже й в Польщі будують великий хлібозавод точнісінько за такою ж схемою. Упевнений, що невдовзі подібне побачимо в Україні.

– Якою нині є державна політика щодо ціни хліба?

– Я завжди кажу, що хліб передусім повинен бути рентабельним, тільки тоді він буде якісним. Якщо регулювати ціну зверху, то про яку модернізацію обладнання чи якість продукції можна говорити? Усі ціни регулює конкуренція – це основний ринковий закон. Якщо буде закладено стабілізаційний фонд зерна, який є основою хліба, то стрибків цін можна уникнути.

Переконаний, що рано чи пізно Україна стане сильним гравцем на ринку зерна. Цього року в Європі неврожай зерна, ціна на борошно підскочила на 30%, а стабілізувати її немає чим. Гадаю, Україна гарантовано може створити фонд зерна на рік чи півтора, регулювати ринок зерна. Тоді оператори на ринку зерна не зможуть скористатися форс-мажорними обставинами. Недопустимо, щоб держава самовільно руйнувала контракти експортерів, не даючи їм ліцензії. Насамперед, слід завчасно створити стабілізаційний фонд, виділити гроші. Хоча в міру інфляції урізноманітнення асортименту хліб буде зростати в ціні, але без болючих стрибків. Основне – встановити правила гри. А в цілому галузь, чи то завдяки чи всупереч, як і більшість галузей, рухається вперед.

Розмовляли
Петро Баландюх та
Уляна Чуба